Дажбог

1. Сонячний бог, якому поклонявся весь слов’янський світ, має прозору назву: даждь – “дай” і бог – близьке до “багатство”, тобто дослівно Даждьбог – податель добра, багатства. У філос. розумінні Дажбог – датель буття, тобто духа і матерії, які є близнюками. Хоча Дажбог цілком пов’язаний з небом, сонцем, як син Сварога він також є і богом земного достатку, що символізується врожаєм жита й пшениці. Тому певний час серед науковців була поширена думка про Дажбога як бога дощу, але вона не дістала широкої підтримки. За своїм значенням і сонце , і дощ у рівній мірі впливають на врожай, тому видкинути цю думку зовсім було б неправомірно: в укр. міфології лише поєднання двох начал – небесного вогню і небесної вологи – дає життєдайне зерно. Статуя Дажбога була в пантеоні, що збудував князь Володимир на Старокиївській горі.
2. Ім’я, під яким Бог, згідно вченням РУНВіри, явлений українцям і є свідомістю світу, святою правдою, вічною енергією несвідомого і свідомого буття. Оскільки Д. проявляє себе у безликій формі, то він не може бути зображеним. Тому рідновіри не мають ікон Д. В їхніх храмах є зображення тата Оря і матері Лель, які вважаються предками українців. Лозко Галина, Колодний Анатолій