Пасха

свято свят християн, встановлене на честь “чудесного воскресіння розіп’ятого на хресті Ісуса Христа. Але корені П. слід шукати в давньо-іудейськ. віруваннях. Щорічно в період весняного отелення тварин євреї-тваринники, прагнучи заручитися покровительством духів пустелі, приносили їм в жертву перше народжене ягнятко. Звідси й пішла назва свята: пейсах – умилостивлення. З переходом євреїв до землеробства у них виник звичай випікати із перших зернят нового врожаю, прямо на полі, під сонцем, прісні, тобто не солені, коржики – мацу і приносити їх богам. З розвитком у євреїв культу бога Яхве свято стало пов’язуватися з виходом їх з єгипетського полону, із очікуванням месії. Оскільки перші християни були євреями, то вони, запозичуючи в нову релігію багато дечого з іудаїзму, включаючи в свій календар і свято П. Проте умилостевлену жертву-ягня в християнстві замінив Агнець Божий – Ісус Христос, який до Вселенського собору 692 зображувався на іконах у вигляді ягняти. Спочатку християни відзначали свою П. одночасно з іудейською. Лише на Нікейському соборі (325) було визначено, що П. має відзначатися в першу неділю після весняного рівнодення і наступного за ним повного місяця. Саме тому П. є “мандрівним” святом. На Україну свято П. було занесене разом з християнством. Тут воно запозичило дуже багато із весняних обрядів язичницького культу (випікання пасок, взаємне цілування-христосування, вшанування крашанок, запалювання багать тощо). Із свята сімейних духів у слов’ян був взятий звичай ходити на могили родичів, умилостивляти їх шляхом принесення жертв і милостині. Колодний Анатолій