Богопізнання

загальнорелігійний та богословський термін, який в широкому значенні виражає можливість, способи та форми осягнення людиною Бога. Б. у вузькому значенні відрізняється від інших шляхів осягнення Бога тим, що дає можливість розумового пізнання його якостей. За релігійними уявленнями Б. становить вищу ступінь пізнавальної діяльності людського духу й можливе завдяки поєднанню пізнавальних зусиль віри і одкровення. В історії релігійної думки існували погляди, які заперечували можливість пізнання Бога (агностики), і такі, що відстоювали можливість повного розуміння його природи (пантеїсти). На Сході вважається, що Божество перебуває в усьому сущому й становить сутність людини. Б. розуміється як процес вивільнення Божества від матеріальної залежності в світі, та необхідність злиття людської душі (Атман) з Абсолютом (Брахман) в єдину субстанцію. За христ. поглядами, визнання різниці між Творцем і тварним робить неможливим розуміння сутності Бога. Благовоління Всевишнього до створіння дають можливість осягнути його в проявах. Для цього в христ. традиції існують апофатичне (відкидання усього, що не є сутністю Бога) і катафатичне Б. (встановлення розумом абсолютних якостей Божого єства) Б. В православ’ї (Г.Палама) було обгрунтоване Б. енергійне – поєднання людини з нетварними енергіями. Вищим щаблем такого Б. є обожнення. Христокін Геннадій