загальнорелігійний та богословський термін, який в широкому значенні виражає можливість, способи та форми осягнення людиною Бога. Б. у вузькому значенні відрізняється від інших шляхів осягнення Бога тим, що дає можливість розумового пізнання його якостей. За релігійними уявленнями Б. становить вищу ступінь пізнавальної діяльності людського духу й можливе завдяки поєднанню пізнавальних зусиль віри і одкровення. В історії релігійної думки існували погляди, які заперечували можливість пізнання Бога (агностики), і такі, що відстоювали можливість повного розуміння його природи (пантеїсти). На Сході вважається, що Божество перебуває в усьому сущому й становить сутність людини. Б. розуміється як процес вивільнення Божества від матеріальної залежності в світі, та необхідність злиття людської душі (Атман) з Абсолютом (Брахман) в єдину субстанцію. За христ. поглядами, визнання різниці між Творцем і тварним робить неможливим розуміння сутності Бога. Благовоління Всевишнього до створіння дають можливість осягнути його в проявах. Для цього в христ. традиції існують апофатичне (відкидання усього, що не є сутністю Бога) і катафатичне Б. (встановлення розумом абсолютних якостей Божого єства) Б. В православ’ї (Г.Палама) було обгрунтоване Б. енергійне – поєднання людини з нетварними енергіями. Вищим щаблем такого Б. є обожнення. Христокін Геннадій
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.