Богодухновенність

означає “навіяння Богом”; релігійна концепція, за якою зміст “священних книг” має божественне походження, навіяний людям шляхом одкровення. Уявлення про Б. притаманні різним релігіям. Послідовники зороастризму богонатхненною вважають Авесту, іудеї – Старий Завіт, християни – Старий і Новий Завіти, мусульмани – Коран, буддисти – тексти Трипітаки і т.д. Всі ці книги є пам’ятками культури. у христ. вже в часи патристики існували не6однакові погляди на Б. Біблії. Частина теологів (Афінагор, Тертулліан та ін.) дотримувалися вербальної концепції, згідно з якою у Біблії богодухновенні не тільки ідеї, зміст, але і їх словесний вираз, навіть кожна літера. Інші богослови, напр. Оріген, Василій Великий, Іоан Златоуст, алегорично витлумачували деякі фрагменти Святого письма. Серед сучасних християнських богословів переважає точка зору, яка обмежує Б. біблійних книг їх загальним змістом. На їхню думку в Біблії слід розрізняти її незмінний, непогрішимо-божественний зміст (догматичний елемент) і літературну творчість людей, які прагнули виразити цей зміст недосконалою мовою свого часу. Подібний екзегетичний підхід покликаний пояснити наявність в Біблії численних різночитань, помилок, фактичних і логічних суперечностей. Філоненко Микола