Коран

(араб. аль-куран – досл. “те, що читають”) – священна книга мусульман. Вважається, що К. існує передвічно, зберігається в Аллаха, який передав його у вигляді одкровення Мухаммеду. К. ділиться на 114 розділів, які називаються сурами, кожна сура ділиться на аяти. Аят – це фраза чи фрагмент фрази. Мухаммед одержав перше Боже одкровення в місяці рамадан, тому рамадан був вибраний місяцем посту. К. був переданий пророку не повністю, а частинами. Спочатку в Мецці, а потім – у Медині. При житті Мухаммеда К. існував в усній формі, а після його смерті виникла загроза втратити Святе Письмо і тому з’явилась необхідність зібрати всі Божі одкровення. При халіфі Абу Бакрі цю роботу виконав Зайд ібн Сабіт. При третьому халіфі Османі текст К. був оформлений як рукописна книга, яка вважається першим виданням К. Книга містить настанови, повчання, правила, заборони, накази культового, етичного, юридичного, господарського характеру. Для однозначного розуміння й інтерпретації К. треба було створити традицію тафеіра, тобто тлумачення його тексту. К. як джерело віровчення доповнюється іншим не менш важливим для мусульман джерелом – суною, зафіксованою в хадисах, або переказах про пророка та його учнів. У мусульман існує традиційне мистецтво читати К. співучо. На протязі віків діти в арабських релігійних школах вивчали тексти на пам’ять. Сьогодні в більшості мусульманських країн існує світська система шкільної освіти, але традиція вивчення К. на пам’ять тими, хто готує себе для релігійної діяльності, зберігається. К. є цінною історичною і літературною пам’яткою ранньосередньовічної епохи історії арабів. Він навчає відповідальності кожної людини перед Богом, що повинно забезпечити виправлення існуючих у суспільстві недоліків і несправедливостей. Лубський Володимир