реліг.-філос. течія, що виникла в Росії на поч. 20 ст. в середовищі ліберальн. інтелігенції і пропагувала своє вчення в різних реліг.-літературн. гуртках. Представники Б. – М.Бердяєв, С.Булгаков, Д.Мережковський, З.Гіппіус, Д.Філософов та ін. групувалися переважно навколо Реліг.-філос. Т-ва (СПб). Вони видавали ж-ли “Новый путь” (1903-1904), “Вопросы жизни” (1905), “Бесы” (1904-1909), “Вехи” (1908) та ін. Ідейним джерелом Б. було реліг.-філос. вчення В.Соловйова. Зображаючи марксизм “спотвореною релігією”, ідеологи Б. обстоювали думку, що здолати його вплив може лише “оновлене християнство”. Б. заклинали до вироблення нової реліг. свідомості, неохристиянства, пошуків такого Бога, який відповідав би сучасним для них умовам життя. Появилися теорії містич. реалізму, анархізму, соборн. індивідуалізму тощо. В центрі теорет. міркувань Б. стоїть боголюдина Ісус Христос, завдяки діяльності якого Богу вдалося відкрити людям сенс земного життя і визначити мету історії людства. Останню вони розглядали як історію зміни релігій, фіналом якої має стати об’єднання всіх людей в лоні християнства. Людина повинна прагнути до Христа, шукати Бога у своїй душі, яка є безсмертною. Вищою формою пізнання Бога Б. оголошували релігійне одкровення. Справа соціальних перетворень, за Б., має позбутися “політич. забарвлення” і стати справою релігії. Вплив Б. в інтеліг. середовищі занепав після революції 1917. Ідеї Б. певною мірою розвивалися теоретиками рос. еміграції. Колодний Анатолій
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.