Догмати релігійні

(від грецьк. dogmatos – думка, вчення) – основні положення віровчення тієї чи іншої реліг. конфесії, що визнаються як вічні і незмінні істини, встановлені Богом і обов’язкові для віри в них усіх віруючих. Д.р. не підлягають критиці і мають у віровченні силу абсолютного авторитету. Заперечення будь-якого з Д.р. розцінюється церквою як єресь і піддається анафемі. Христ. догматика була встановлена на двох перших Вселенських Соборах. 12 основних Д.р. християнства подаються у т.зв. Нікео-Царгородському “Символі віри”. Це вчення про триєдність Бога, боговтілення, спокуту, вознесіння, хрещення, безсмертя душі тощо. Пізніше з’явились такі Д.р., як вчення про божеств. і людську природу Христа, про наявність у нього двох воль і двох дій, іконовшанування. Специфічно католицьк. Д.р. є вчення про чистилище, про зходження Духу Святого не тільки від Отця, а й від Сина, про непорочне зачаття Богородиці та її тілесне вознесіння на небо, про непогрішимість Папи Римського. В протестантизмі відсутня єдина система догматів. Не визнаючи, наприклад, догмати про священство, єлеосвячення, він приймає догмат “спасіння вірою”, визначеності. Вимагаючи незаперечної віри в істинність догматів, християн. церкви розробили складну науку обгрунтування і витлумачення догматів. Катол. богослов’я, зберігаючи в цілому традиційне розуміння змісту Д.р., водночас прагне розглядати їх відповідно до духу часу, особливостей загальної культури і поглядів віруючих. Филипович Людмила