Духовні християни

загальна назва кількох течій старого сектантства, що зародилися в 17-18 ст. як релігійне відображення протесту селянських мас проти царського самодержавства та його союзника – казенного православ’я. В 60-х рр. 18 ст. Д.Х. поділилися на духоборів і молокан. Для них та ін. сект даного напряму (суботники, тверезники та ін.) характерні так зв. духовне, тобто вільне від церковно-ортодоксального тлумачення Біблії, заперечення догмату про Трійцю, віра у втілення Святого Духа в живих людей, можливість прямого спілкування з Богом, невизнання посередницької місії духовенства між Богом і людьми, поклоніння своїм христам, пророкам, живим богам і т.ін. Д.Х. закликали своїх прибічників довірятися не “зовнішнім законам”, а закону “внутрішньому”, втіленому в “дусі та істині розуму і совісті людини”. Замість “мертвотного обрядовір’я” і схиляння перед кумирами вони вимагали шанувати людину, бо її душа – частка всюдисущого духа-творця. У вченні Д.Х. про людину як “живий храм” (духобори), носія “духовного розуму” (молокани), в уявленнях про свободну волю, розум і гідність людини, “могутність її душі”, майбутню рівність і братерство відбилися релігійно-соціальні утопії селянських мас. Нині існують невеликі громади і локальні групи Д.Х. – христовірів, духоборів, молокан, скопців та ін. Так, офіційно діє 3 громади молокан в Запоріжській і 1 в Донецькій областях. Філоненко Микола