Дзен-буддизм

(яп. – дзен, кит. – чань від. санскр. дх’яна, тобто “медитація”) – одна з найбільш впливових будд. шкіл на Далекому Сході (Китай, Корея, Японія, В’єтнам). Згідно з традицією, вчення приніс з Індії в Китай 28-й загальнобудд. і 1-й патріарх чань Боддхідхарма (помер в 528). Чань на китайс. основі увібрав у себе елементи багатьох будд. напрямів: мадх’яміків, йогачарів, хуаянь-цзун і, безперечно, даосизму. Д. визнає реальність феноменального світу, але сприймає його як ілюзорний, “ніщо” (му). Лише за допомогою медитації можна виявити свою первісну природою, яка є “сутністю будди” (буссьо), пробудитися і після цього осягнути істинну природу речей, побачити їх сутність і усвідомити свою причетність до всього існуючого. Велика увага приділяється в Д. проблемам психотренінгу, для чого використовується насамперед практики дзадзен і коан. Базовими ідеями Д. є практика “передачі істини від серця до серця” і вчення про “раптове просвітлення” (дунь у). Останнє було розроблене 6-м патріархом чань Хуей-неном (638-713). Два основних напрями японського Д. – рінзай-сю і сото-сю дістали поширення в Японії з кін.12 ст. завдяки зусиллям Ейсая і Догена. Найвищий розквіт Д. в Японії припадає на 14-15 ст., коли дзенські ченці виступала як радники при сьогунському та імператорському оточенні. В 20 ст. діяльністю Д.Судзукі (1870-1966) Д. став надбанням Зах. культури. В 60-х “дзенський бум” охопив багато американських ун-тів і впливав на рухи бітників та хіппі. Кількість прихильників Д. в Японії – понад 10 млн. Є послідовники Д. в США, Франції, Англії, Німеччині та ін. країнах. Громади Д.-б. є і в Україні. Козловський Ігор