(від грецьк. gnosis – знання – реліг.-теософ. рух пізньої античності (1-3 ст.ст.). Існував Г. іудейський, язичницький і християнський. Спільне для них – вчення про існування досконалого божества, гріховного матеріального світу. В християнстві виокремлюються популярний і філософський Г. Гностики довільно поєднали реліг. вчення про спасіння з основними ідеями філософії платонізму, стоїцизму, неопіфагорейства, а також вченням східних релігій. Г. виходить з визнання духовної непізнаваної першосутності, яка виявляє себе в еманаціях (містич. прояви творчої енергії божества). Останнім протистоїть матерія, з якою Г. пов’язує гріховність і зло. Згідно вчення Г., між досконалим божеством і гріховним матеріальним світом, створеним якимсь космічним розумом (деміургом), знаходяться такі проміжні сходинки (еони), як Ісус Христос та інші святі. Г. закликає вести аскетич. спосіб життя і містично пізнавати еони. Г. характеризує дуалізм доброго і злого начал, світла й пітьми. Гностики визнають свою богообраність, наявність містич. спосбів богопізнання і самопізнання, негативно ставляться до раціон. пізнання. Г. вороже ставиться до елементів іудаїзму в християнстві. Тому він не прийняв Ст. Завіт, вважав Бога Яхве породженням зла, Г. виступав також проти вчення про спокутну місію Христа, чим підривав авторитет єванг. вчення про “боголюдину”. Г. розпадався на велику кількість сект: офітів (наасеїв), каїнітів, карпократіан, василідіан, валентіан, докетів та ін. До Г. приєднався й христ. єретик Маркіон. Письмові праці Г. були знищені церковниками майже повністю. Лише в 1945 у Верх. Єгипті знайдено рукописи 44-х творів гностиків. Вчення Г. сприяло формуванню маніхейства, а також таких дуаліст. єресей, як павліканство, богомільство, катари та ін. Колодний Анатолій
No Comment
You can post first response comment.