Завіт

(давньо-євр. berit, грецьк. diateke – союз, угода) – поняття Біблії, яке означає сакральний союз Бога з людством. За Біблією, початок З. – перебування перших людей у раю. Розірваний внаслідок гріхопадіння, З. відновлювався через праотців та пророків Ноя, Авраама, Мойсея; богообраним народом проголошувалися євреї. Проте через людську гріховність цей З. не був досконалим. Тому Бог через Ісуса Христа та його викупну жертву здійснив “Новий” (порівняно з попереднім, “Старим”) З., зразок істинного Богооб’явлення. Згідно з цим євр. свящ. книги називаються Старим З., а власне христ. част. Біблії – Новим Завітом. Бог визначає умови З., обіцяючи людям певні благословення. Люди ж, які уклали такий З. мають шанувати Його. Перший З. з Господом укладається через хрещення і поновлюється через причастя. Найвищі З. укладаються в храмі. Головащенко Сергій, Любарець Володимир.