Іконостас

(від грецьк. eikon – ікона i stasis – місце стояння) – спец. стіна, що відділяє вівтар від основної частини православн. храму. Ікони на І. розташовані згідно з церк. ієрархією та містять зображення Христа, Богородиці, ангелів, апостолів, пророків, святих. В І. – троє дверей: центральні – (“царські врата”) та двоє бокових (дияконських). Виготовлення та оздоблення І. є одним з напрямів православн. церковн. мистецтва. Наявність у храмі великого, добре оздобленого іконостасу стає потужним чинником реліг.-емоц. впливу на парафіян. Головащенко Сергій.