рух проти вшанування ікон, що виник і продовжувався на протязі 8 – першої пол. 9 ст. у Візантії. Соціально-економічне та політичне становище в державі спричинило суперечки в середині пануючої верхівки і привело до розколу в суспільстві на іконоборців і іконовшанувальників. Іконоборці проголосили писання і вшанування ікон ідолопоклонством та спотворенням християнства. Результатом чого було знищення шедеврів […]
(грецьк. ikonomia – збереження, бережливість) – термін канонічного права, який означає теологічно мотивоване відхилення від тих чи інших церковних норм і правил, при якому вони зберігаються, але в дещо зміненому значенні. В сучасному богослов’ї є виправданням перегляду застарілих або утруднюючих богослужбову практику канонів. Напр., у православ’ї в останні роки пом’якшені вимоги до посту, віруючим зарубіжних […]
зображення Ісуса Христа, Богородиці та інших образів Старого й Нового Завітів, персонажів церковної історії (зокр. мучеників, віднесених Церквою до лику святих) за допомогою розчинених фарб (енкаустика, яєшна темпера, олія, акрилик тощо) на дошці, полотні, металі. І. виникло наприкінці 1 ст. н.е.; церковна історія приписує найраніші ікони пензлеві євангеліста Луки. З 3 ст. згадки про ікони […]
(від грецьк. eikon – ікона i stasis – місце стояння) – спец. стіна, що відділяє вівтар від основної частини православн. храму. Ікони на І. розташовані згідно з церк. ієрархією та містять зображення Христа, Богородиці, ангелів, апостолів, пророків, святих. В І. – троє дверей: центральні – (“царські врата”) та двоє бокових (дияконських). Виготовлення та оздоблення І. […]