Ідеал релігійний

(від грецьк. idea – ідея, первообраз) – уявлення віруючої людини про найвишу досконалість як зразок, мету і сенс її життя. Входить до складу рел. світогляду й зумовлює поведінку віруючих, певний спосіб і характер їхньої діяльності. І.р. є надприродне, в розвинутих релігіях – бог, святе як благодатне, таке, якому внутрішньо властива здатність до заперечення невільних, тварних станів людського буття. Гносеологічно й психологічно ця здатність є пошуком над-сущого як такого належного, в якому втілюються уявлення про добро, свободу, справедливість, милосердя, любов тощо. Фантазійно виповнюючи суще, ці символи входження людини в світ за умови віри в них роблять ідеальне належне нормативним вектором поривання людини до Кращого. Але І.р. криє в собі й небезпеку абсолютизації історичної обмеженості зразків належного та шляхів до нього, оскільки є неврозумленим і некритичним. Головною ознакою І.р. є віра в досягнення благодатного як досконалого шляхом спасіння та спокути своїх гріхів. І.р. – явище історичне й суперечливе. Лобовик Борис