(від лат. intuitio – уважно дивлюсь) – спосіб осягнення істини через безпосереднє чуттєве споглядання чи умогляд без обгрунтування за допомогою логічних доказів на відміну від опосередкованого, дискурсивного характеру мислення. І. по-різному тлумачилася представниками різних філософських течій: І. як чуттєва форма пізнання, яка протистоїть розсудкові і мисленню; І. як прихований і підсвідомий принцип творчості; І. як інстинкт, що без попереднього навчання визначає форми поведінки (Бергсон); І. як позасвідомий першопринцип творчості (Фрейд); І. як прояв найвищого одкровення. З матеріалістичної точки зору І. – своєрідний тип мислення, коли окремі кроки мислення здійснюються згорнуто, більш чи менш поза сферою свідомого, прийоми і ознаки, за якими досягнуто висновків, не усвідомлюються. Однак для існування І. необхідним є попередній досвід і спрямованість індивіда на розв’язання певного завдання. Полтавець Володимир, Карагодіна Олена.
No Comment
You can post first response comment.