досл. “ті, що сповідують іншу віру”. І. – термін, який часто вживався в документах Російської Православної церкви (РПЦ) і державних органів царської Росії стосовно віруючих – прихильників інших конфесій, віросповідань. В релігієзнавстві – вживається в контексті історичних документів діяльності РПЦ і державних органів дореволюційної Росії. Бабій Михайло
узагальнююча назва ченцюючих незалежно від їх сану; в православ’ї – синонім ченця. Филипович Людмила
послідовники христ. секти, яка виникла в 1908 на півдні України і в Молдові. Свою назву вони дістали від імені ієроманаха Балтського монастиря Інокентія (в миру Івана Левізора), який проголосив себе третьою іпостасю Святої Трійцї – “втіленням Духа Святого”. Інокентій переконував віруючих у тому, що скоро настане “кінець світу” і всі мають готуватися до “страшному суду”. […]
(в миру Борисов Іван Олексійович) (1800-1857) – вітчизняний релігійний мислитель і богослов, талановитий церконий оратор, професор і ректор (з 1830) Київської духовної академії, архієпископ Херсонський і Таврійський. Долаючи традиційну негацію філософського пізнання, активно сприяв розвиткові філософії в академії, глибокому вивченню тогочасної зах.- європ. філос. думки. І. належить вагомий внесок в розробку основного і морального богослов’я, […]