Контрреформація

церк.-політ. рух у Зах. Європі 16-17 ст. організований папством і спрямований проти Реформації з метою відновлення своїх втрачених позицій. З особливою активністю в цей час католицизм вів боротьбу проти народних єресей – анабаптистів, антитринітаріїв, міллєнаріїв та ін. К. – це контраступ зах.-європ. феодалізму в реліг. формі. Основою програми К. стали рішення Тридентського собору (1545-1563), який утвердив незаперечний авторитет Папи Римського, видання “Індексу заборонених книг” та ін. Будь-яке відхилення від канонів і догматів, затвердженних собором, вважалося єрессю. Проводилося масове знищення протестантів (напр., Ворфоломіївська ніч). Головним знаряддям К. були інквізиція, реорганізована в 1542 в одну із конгрегацій Св. престолу, чернечі ордени, особливо створений в 1534-1540 орден єзуїтів. В Римі відкрито ряд навчальних закладів (колегій) для спец. підготовки духовентсва, яке направлялося в країни поширення протестантизму. Для керівництва місіонерством була організована Конгрегація пропаганди віри. Прапор католичцької експансії підтримували уряди окремих країн. К., яка тривала більше двох століть, сприяла зміцненню позицій папства й католицької церкви, загальмувала на певний час розвиток бурж. відносин. В наступні століття католицизм вимушений був пристосувати свою діяльність вже до запитів буржуазії, яка прийшла до влади. Колодний Анатолій