Кордоцентрична релігійність

не звикле поняття в системі релігійної мислі, але воно не чуже їй, бо, наприклад, у християнській релігійності кордоцентричність посідає фундаментальне місце. Кордоцентричність пов’язується з цариною серця віруючої людини, вона розвивається на почуттях любові, що є наріжним каменем для всього. Тут “люби Бога понад усе, а ближнього – як самого себе” букву закону перемагає або відсуває на інше місце. В Ісуса Христа К.р. зсумовується в заповідях блаженства (Мт 5,3-11). А в українця вона виявляється в ніжному ставленні до людей, до явищ природи, в шанобливому, навіть естетичному трактувані всього традиційного, священного – всього, що не так розуміється розумом, як відчувається серцем. У нас К.р. багато. Вона в наших традиціях, у фольклорі, у філософії (Сковорода, Юркевич), а в Євангелії сила її була збагнена двома Апостолами, які розмовляли з воскресшим Господом, палали з цього приводу серцями, отже – пересвідчувалися в реальності сили, яку щойно пізніше зрозуміли (Лк 24,13-32). У кінцевому висновку К.р. – релігійність жива, активна, дійсна. Вона й основна. Ярмусь Степан