Архімандрит

(від грецьк. – archos – начальник, mandra – вівчарня; перенос. – духовна огорожа, монастир) – вищий перед єпископом чернечий чин у правосл. церкві, почесний титул настоятелів великих чоловічих монастирів, а також ректорів дух. семінарій і глав духовних місій. Може бути присвоєним і деяким священнослужителям-ченцям за особливі заслуги перед церквою. Філоненко Микола

Архангели

(від грецьк. arohe – старший і aggelos – ангел, вісник) – згідно християнського віровчення, старші за чином ангели, безтілесні істоти, духи, створені Богом, через яких він повідомляє людям свою волю. У вченні христ. церкви про 9 “чинів небесної ієрархії” А. належить третє місце після серафимів та херувимів. Докаш Віталій

Архат

(санскр. арахат – досл. “достойний”) – згідно буддистського вчення: 1) епітет Будди; 2) в традиції хінаяни людина, яка шляхом перевтілень досягла найвищого рівня духовного розвитку – нірвани; праведник, святий. А. вважались головні учні Шак’ямуні – Ананда, Маудгальяна, Шаріпутра та ін. буддисти наступних поколінь. В традиції хінаяни їх нараховується 16, а в махаяні – 18. В […]

Археологія біблійна

розділ археолог. науки, що займається пошуком і вивченням матеріальних пам’яток, пов’язаних з історією Біблії. Розпочаті в срд. 19 ст. археолог. експедиції мали підтвердити достовірність біблійних оповідей, уточнити походження і датування окремих книг, сюжетів, текстів Св.Письма. Наслідки розкопок у т.зв. біблійних країнах – Палестині, Месопотамії, Єгипті, різних районах Середземномор’я виявилися неоднозначними. Деякі старо- і новозавітні сюжети […]

Асамблея Божа

найбільше п”ятидесятницьке церковне об”єднання світового масштабу з центром в Спрінгфілді (США). Засноване в 1914 на конференції в Хот-Спрінгсі. В 1924 створює Російську та Східно-Європейську місію, яка цього ж року відкриває філіал в Данцігу (Гданську), очолюваний Г.Шмідтом. Його зусиллями в 1929 (на з”їзді в с. Стара Човниця Луцького повіту) створюється Союз зборів християн віри євангельської з […]

Аскетизм релігійний

(від грецьк. askesis – вправа, подвиг) – концепція і певний спосіб життя, що передбачають добровільну відмову від життєвих благ та задоволень, які хоча християнством і не забороняються, але утримання від яких вважається за богоугодну справу. Досягнення христ. ідеалу А.р. вбачає на шляху безшлюбності, посту, молитви, послуху, стримання тілесних прагнень тощо. А.р. практикується у широкому діапазоні […]

Аскольдове хрещення

перша спроба охрестити Русь, проведена київським князем Аскольдом у 860. Після походу руських дружин на Візантію між Аскольдом і візант. імператором Василем І Македонином була укладена угода, згідно якої русичі призупинили облогу Константинополя, отримали контрибуцію і данину. Візантійці зобов’язались ввести на Русі нову релігію, послати митрополита Михайла і 6 підпорядкованих йому єпископів з місіонерськими цілями. […]

Астральні культи

(від грецьк. astron – зірка) – реліг. поклоніння зіркам і різним космічним явищам, яке виражається спеціальною системою реліг.-магічн. дій. А.к. зустрічаються в культурі всіх народів світу. Так, у вавілон.релігії Місяць і шість видимих неозброєним оком планет були оголошені богами і одержали імена: Син (Місяць), Шамаш (Сонце), Мардук (Юпітер), Іштар (Венера), Нергал (Марс), Набу (меркурій), Нінурту […]

Астральне тіло

в окультних науках позначення тонкого, відмінного від фізичного, тіла, яке має кожний представник живої природи. У Парацельса А.т. ототожнюється з єфірним тілом; в антропософії – це духовне тіло, носій життя; в астрології під А.т. розуміється матриця, згідо якої будується фізичне тіло майбутньої дитини відповідно до А.т. батьків. Савіна Ірина

Астрологія

(від грецьк. “astron” – зірка і “logos” – вчення) – вчення про вплив зірок та планет на різні земні системи (переважно біосоціальні). Методика А. заснована на символічному моделюванні геокосмічних ситуацій за допомогою побудови й аналізу натальної карти (гороскопу). Вважається, що колискою сучасної А. є стародавня шумерська культура. Савіна Ірина

Атеїзм

(від грецьк. а – заперечна частка і teos – Бог: досл. безбожжя) – термін для характеристики таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхідності апелювати до надприроднього. Протягом історії зміст поняття А. змінювався й був пов’язаний не лише з еволюцією релігії, а насамперед з розвитком виробництва, удосконаленням суспільних відносин, розвитком наукового […]

Атеїзм марксистський

створене К.Марксом і Ф.Енгельсом вчення про релігію як фантастичне відображення тих зовнішніх сил – природних і соціальних, які панують над людиною. Виходячи з цього, одним із завдань комуністичного руху вони вважали подолання хибних релігійних поглядів на світ. Оскільки ж релігія є не просто наслідком неосвіченості людини або її свідомого обману, а продуктом її рабської залежності, […]

Атман

(санскр.) – одна з головних міфологем в релігійній системі індуїзму. У ведичній літературі застосовується як займенник (“Я”, “себе”), у значенні “тіло”, (перш за все в Упанішадах), як означення суб’єктивної психічної основи, індивідуального буття, “душі” в особистому та універсальному розуміннях. В останньому значенні А. постає як першопричина, що обіймає все суще та не має ніяких конкретних […]

Аугсбургське сповідання

(лат. “Confessio Augustana”) – релігійно-церковний документ, що містить виклад основ віровчення лютеранства. “А.с.” має дві частини: 1-а включає в себе 21 статтю віри – про трійцю, первородний гріх, Ісуса Христа, виправдання вірою та ін., а 2-а – сім статей, де описуються заблудження і зловживання папської церкви, які мала усунути Реформація. Документ став маніфестом молодої бюргергської […]

АУМ Сінрікьо

необуддист. секта, заснована в Японії в 1987 духовним вчителем-махаяністом, практикуючим йогом Сьоко Асахарою. Останній видав понад десяток книг, де виклав своє вчення, яке вважає синтезом світових релігій – буддизму, індуїзму, гімалайської йоги, даосизму, християнства. А.С. пропонує себе як науково обгрунтовану релігію, яка використовує досягнення сучасних наук. А.С. базується на “П”яти Стовпах” віри, за якими визнається […]

Афанасій Александрійський

(бл. 295-373) – християнський богослов, один з отців церкви, званий нею Великим та отцем православ’я. Як єпископ Александрії (від 328) намагався відстоювати незалежність духовної влади від світської, через що римські імператори неодноразово висилали його вигнання, де він провів понад 17 років свого життя. У боротьбі проти аріан А.А. розвинув вчення про єдиносутність Бога-Отця і Бога-Сина, […]