сукупність релігійних поглядів та обрядів, що виникають у ІІ тис. до н.е. в середовищі т.зв. індоаріїв. Виділяють ведичну та брахманську доби становлення Д.І. Ведична доба характерна створенням т.зв. Вед – священних книг, де описуються пантеон богів, важливі сторони ритуалу та обрядовості. Весь пантеон складається з 33 богів (хоча згадуються й інші числа), які діляться на […]
зороастризм, парсизм; дуалістична релігія, що виникла в 10-7 ст.ст. до н.е. Поширювалась в Срд. Азії та Азербайджані. Її засновником вважають пророка Заратустру (Зороастра), якому приписують створення Гат – найстародавнішої частини священної книги – Авести і об’єднання основних релігійних уявлень стародавніх персів. Основна ідея Д.р. міститься у визнанні боротьби двох існуючих сил – Ахурамазди (уособлює світло, […]
система політеїстичних вірувань і культів племен стародавніх германців, що жили у Центр. Європі, Скандинавії, Англії, Ісландії. Д.р. має дві лінії: західногерм. і скандинавську, з яких остання найбільш повно дійшла до нашого часу. Має чимало спільного з віруваннями індоєвроп. народів. Малочисленні дані про міфологію та вірування західних германців зосереджені в основному у Тацита (1 ст. н.е.) […]
система політеїстичних вірувань і культів племен та народів Стародавньої Греції в період виникнення й розвитку рабовласницького суспільства. Характерними особливостями Д.р. були уособлення й одушевлення явищ природи (анімалізм), пов’язані з ними людиноподібні боги та тлумачення їхньої поведінки за допомогою міфів. Все, що оточувало стародавніх греків, за їхніми уявленнями, було заселене божествами. Особливою шаною у греків стародавньої […]
система стародавніх народних культів і шаманських вірувань, релігійних уявлень народів Китаю. Д.р. реконструюється за фрагментами стародавніх історичних та філософських творів, створених у 14 ст. до н.е. – 1 ст. н.е. Одна з відмінних рис Д.р. – історизація (евгемеризація) міфічних персонажів, які під впливом раціоналістського конфуціанського світогляду дуже рано почали трактуватись як реальні діячі глибокої старовини. […]
система політеїстичних вірувань і культів рабовласницького сусп. з елементами релігійних уявлень епохи родового ладу римської громади. Д.р. значною мірою відображена у римській міфології, яка в свою чергу зазнала величезного впливу грецької. З утворенням класів і держави боги Д.р. (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов’язаними з певною територією. Найвищим серед держ. богів, що уособлював […]
вірування і культи слов’янських племен, що мешкали в основному в межах сучасної України, та політеїстичні вірування формованого українського етносу. Праісторією Д.р. є так зване поганське язичництво (від лат. pagus – село), яке виводить свої витоки ще з глибин індоєвропейської культури і в східнослов’янській та ранньоукраїнській міфології представлене образами добрих і злих духів – упирів, берегинь, […]
1. Сонячний бог, якому поклонявся весь слов’янський світ, має прозору назву: даждь – “дай” і бог – близьке до “багатство”, тобто дослівно Даждьбог – податель добра, багатства. У філос. розумінні Дажбог – датель буття, тобто духа і матерії, які є близнюками. Хоча Дажбог цілком пов’язаний з небом, сонцем, як син Сварога він також є і […]
(тибетськ., досл. – “монах-море”) – такий титул з 1391 має глава Ламаїстської церкви в Тибеті. До приєднання в 1951 Тибету до Китаю він водночас був і теократич. Правителем тибетців і вшановувався як “живий бог” (бодхисатва). Влада Д.-Л. не є успадкованою і не може бути такою, оскільки він пов’язаний обітнецею безшлюбності. Д.-Л., згідно вчення ламаїзму, не […]
(кит. дао цзя – школа дао) – одна з основних (поряд з конфуціанством) реліг.-філософ. течій Китаю. Виник у 2-ій пол. 1 тис. до н.е. Після проникнення в Китай буддизму разом з ним Д. і конфуціанство склали сан цзяо (“три релігії”). Згідно з традицією, засновником Д. вважається Лао-цзи, але найважливішим його представником був Чжуан-цзи. Д. в […]
(араб. – територія ісламу) – узагальнююче визначення всієї сукупності мусульманських країн, що перебувають під владою мусульманських правителів, життя в яких повністю регулюється шаріатом. Лубський Володимир
згідно Святого Письма, це ті дарунки (таланти, здатності), які може отримати людина від Святого Духа. За Біблією, такі дари отримали учні Ісуса Христа у давньоєвр. свято П`ятидесятниці. Вчення про Д.С.Д. становить основу догматики п`ятидесятників. Посилаючись на Перше послання апостола Павла до Корінфян (1 Кор 12,7 – 10), богослови виділяють дев`ять таких дарів (харизмів): слово мудрості, […]
невеликий ковчег, виготовлений із срібла чи золота у вигляді часовеньки з дверцятами і хрестом зверху. Всередині Д. знаходиться ящичок для Тіла з Кров`ю Христовою, малий потир (чаша для перетворення вина в істинну Кров Христову), лжиця (невеличка ложка з хрестом на кінці, яка використовується для піднесення Причастя із чаші мирянам), посудина для вина, губка для витирання […]
в правосл. і катол. церкві особлива посудина, виготовлена як, правило, у формі церковної будівлі. Всередині знаходиться гробниця, в якій зберігаються приготовлені спеціальним способом кусочки хліба, що використовуються для причащання тяжко хворих і вмираючих людей.БоВ
1) назва факультету (відділення) монастирського університету в тібетському, монгольському і калмицькому буддизмі (ламаїзмі); 2) назва монастиря в бурятському ламаїзмі.БоВ
12 найважливіших після Пасхи православних свят. 8 з них установлено на честь християнського Бога ( а по суті – переважно його другої іпостасі) і мають такі повні церковні назви: Різдво Христове, Хрещення Господнє, Стрітення Господнє, Вхід Господній в Єрусалим, Вознесіння Господнє, П’ятидесятниця, або День святої Трійці, Преображення Господнє і Воздвиження хреста Господнього. 4 Д.с. належать […]
вчення про існування взаємно незалежних богословських і філософських істин щодо одних і тих же проблем. Виникло в середньовіччя, коли релігія підпорядкувала собі, поряд з іншими формами суспільної свідомості, філософію й науку. Джереле Д.і.т. беруть початок у філософії Ібн-Рошда, який вважав, що істинне з точки зору теології може бути хибним з точки зору науки. Завершеного вигляду […]