вчення про існування взаємно незалежних богословських і філософських істин щодо одних і тих же проблем. Виникло в середньовіччя, коли релігія підпорядкувала собі, поряд з іншими формами суспільної свідомості, філософію й науку. Джереле Д.і.т. беруть початок у філософії Ібн-Рошда, який вважав, що істинне з точки зору теології може бути хибним з точки зору науки. Завершеного вигляду вчення набуло у західно-європейських аверроїстів та номіналістів (Сігера Брабантського, Дунса Скота, Уїльяма Оккама та ін.). Нині Д.і.т. трактується теологами в дусі вчення Фоми Аквінського про гармонію віри і знання. Новиченко Микола

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.