Давньоримська релігія

система політеїстичних вірувань і культів рабовласницького сусп. з елементами релігійних уявлень епохи родового ладу римської громади. Д.р. значною мірою відображена у римській міфології, яка в свою чергу зазнала величезного впливу грецької. З утворенням класів і держави боги Д.р. (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов’язаними з певною територією. Найвищим серед держ. богів, що уособлював могутність Риму, вважався Юпітер. У Римі для всіх громадян був встановлений обов’язковий культ т.зв. трійці (Юпітера, Юнони й Мінерви). У римському релігійному культі суворо зберігалися старовинні традиції, що сягали родового ладу. Перетворення Риму не середньоземноморську державу спричинило чималий вплив східних культур з культами їхніх богів. Для релігійного життя періоду пізньої імперії характерний синкретизм. Це було наслідком підриву політеїстичної системи Д.р. і переходу римлян до монотеїзму. Криза ж сусп. ладу (з поч. нової ери і особливо в 3-5 ст. н.е.) викликала глибокі соціальні та світоглядні зміни в житті Римської імп., стала причиною переходу величезних мас населення до християнства. Яремчук Володимир