катол. догмат, згідно з яким Папа Римський, виступаючи з питанні віри і моралі з амвону (ex cathedra), тобто як пастор усіх християн, володіє непогрішимістю. За визнання цього догмату велась боротьба в католицизмі з 11 ст. Однак лише 1 Ватикан. сбор (1869-1870) його прийняв. З цим рішенням не погдились не тільки правосл. і протест. церкви, але […]
еванг. сказання про незвичайне, надприродне народження Ісуса Христа Дівою Марією від Св.Духа. Богородиця була проголошена Пречистою, “непорочною дівицею”, “чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів”. Зачатий непочно, боголюдина Христос завдяки цьому виявився вільним від первородного гріха. Н.з.д. був прийнятий на ІІІ (Ефеському) Вселенському Соборі в 431. В 1854 папа Пій ІХ проголосив догмат про непорочне […]
монаший чин, заснований у вересні 1945 за благословенням владики Григорія Хомишина – ординарія Станіславської єпархії (Українська Греко-Католицька Церква). Покровителькою згромадження є Фатімська Божа Мати. Народження Згромадження сестер Н.С.М. – вияв духовних потреб частини населення заходноукраїнських областей України тяжких повоєнних часів. Мета Згромадження сестер Н.С.М. – згуртувати Христові обручниці під покровом Непорочного Серця Марії, щоб вони […]
(р.н. невід. – після 1113) – чернець Києво-Печерського монастиря, письменник і літописець. Ченцем став бл. 1074-78, згодом був висв’ячений у диякони. Автор житій, автор і складач літопису, проповідник. У творах і проповідях поряд з обгрунтуванням християнських ідей підкреслював самостійність Руси-України щодо Візантії, закликав князів боротися за єдність земель, був прихильником сильної великокнязівської влади. Один з […]
христ.-богословське вчення, що виникло в 5 ст. у Візантії. Його засновник Несторій – константинопольський патріарх, визнаючи Христа “предвічно народженою” від Бога людиною, вважав, що месією він став завдяки подоланню людських слабкостей та “натхненню Святого Духа”, а “Слово боже” (“логос”) перебувало в ньому лише у відносному поєднанні. Це послужило для Несторія підставою оголосити Марію не Богородицею, […]
один з керівних принципів інституту монастирів та чернецтва, що полягає у добровільній відмові від придбання (“стяжання”) власності (майна, земель тощо), створюючи умови для реалізації чернечого аскетизму. Вітчизняне чернецтво розуміло Н. і як духовне Н. – відречення від “світу і себе в світі”, від своєї волі і самого себе (П.Могила). Навколо проблеми Н. тривалий час точилася […]
реліг.-політич. рух кін. 15-першої пол. 16 ст., послідовники якого виступали проти “стяжання”, тобто придбання церквою земельних та майнових цінностей, оскільки це суперечить євангельським ідеалам. Виникло в середовищі ченців заволжських монастирів (“заволжськіх старців”). Вчення Н. знайшло своє ідейне обгрунтування в працях Ніла Сорського, Василіана Косого і старця Артемія, які закликали відмовитися від світу, земельних багатств, вести […]
вияв ворожості до іновірців, крайнє несприяття чужих реліг. парадигм, звичаїв, права на власне розуміння істини, реліг. практики. Н.р. може виявляти себе як на рівні віруючого, реліг. громади, конфесії, так і на рівні держави з панівною, офіційною релігією. Н.Р., як правило, супроводжує реліг. конфлікт, породжується багатьма причинами історичного, національного, соціально-політичного, релігійно-догматичного характеру. В основі Н.р. – […]
реліг.комплекси, які історично не успадковані від попередніх епох певним етносом, не притаманні його реліг. духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набули поширення в наслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини. Нетрадиційними для певних етносів можуть бути як світові релігії – традиційні для інших, так і нові реліг. утворення, які базуються на інотрадиційній основі. Нетрадиційними […]
(церков. назва “жидовілі”) – найбільший в середньовіччі єретич. рух, що мав яскраво виражену антицерк. і антифеод. спрямованість. Виник в срд. 15 ст. в Новгороді і поширився в Москві переважно серед служителів культу з білого духовенства і членів їх сімей, бояр, купецтва, ремісників і селян, які т.ч. виражали протест проти свавілля і насилля духовних і світських […]
галузь в теології єднання, що зорієнтована на таке пізнання істини, яке зможе усунути протиріччя всередині самих релігій, а також між релігіями, створюючи основу для примирення різних релігій і культур. Н.в.і. повинне прояснити смисл Біблії і всіх священних текстів світових релігій, прокладаючи шлях до подолання ними внутрішніх конфліктів, аби світові релігії стали джерелом досягнення загального миру. […]
одна з течій духовного християнства, що виникла в Росії в кін.19 ст. в результаті розколу хлистівської секти “Старий Ізраїль”. Засновник “Н.І.” В.Мокшин прагнув звільнити старе христовірство від “забобонів, марновірства, невігластва” шляхом обмеження його містицизму. Учень Мокшина В.Лубков (звідси інша назва – лубківці) відмовився від аскетич. заборон, практики радінь, “ходження з духом”, “говоріння іномовами”, відкинув шанування […]
частина Біблії, яку, як Святе Письмо, вшановують лише християни. Книги Н.З. написані грецькою мовою. Назва їх походить з уявлень про те, що Бог через свого сина Ісуса Христа уклав з людьми новий договір (завіт). Христ. богослов’я авторами Н.З. вважає учнів Ісуса і їх наступників. Н.З. складається з 27 книг. Послідовність канонічн. розміщення їх в Біблії […]
(1806-1884) – магістр Київської духовної академії, перший професор філософії ун-ту св.Володимира, представник Київської школи філософії. У центрі міркувань Н. – проблема співвідношення віри і знання, філософського та релігійного способів сприйняття надприродного. Розробив вчення про розум як “духовне око”, здатне осягати або “споглядати” в ідеях надчуттєве буття. Віру визначав як вагомішу за розум духовно-гносеологічну силу, що […]
релігійна організація, що виникла в Англії в 1832 в наслідок руху за відродження первісного вчення Христа. Центр Н.ц. знаходиться в Цюріху (Швейц.), очолюється першоапостолом, рішення якого з церковних питань є обов’язковим. Діє більш як у 190 країнах. Приходи Н.ц. країни чи регіону утворюють апостольський округ, керівництво діяльністю якого здійснює окружний апостол. Священнослуж. церкви – єпіскоп, […]
бібл. праведник, через якого Бог вирішив спасти людство від повної загибелі під час всесвітнього потопу. Завдяки Ноєвому ковчегу врятувалися взяті на нього представники тваринного світу, що розселилися після потопу по всій землі. Филипович Людмила
( від лат. nomen – ім”я) – один з напрямів середньовіч. філософії, представники якого вели багатовікову суперечку з т.зв. реалізмом з питань про природу загальних понять – універсалій. Якщо реалісти твердили, що універсалії існують в божеств. розумі як реальні сутності, то номіналісти виходили з того, що реальним існуванням володіють лише окремі речі, а загальні поняття […]
(від грецьк. nomos – закон, kanon – правило) – зб. візант. (церковного) права, що включав імператорські постанови (nomoi) 5-9 ст., які стосувалися церкви, та церковні правила (kanon) 6-7 ст., з тлумаченнями до них Феодора Вальгамона та ін. авторів (12 ст.). Відомий “Н.” в 50 і 14 титулах (розділах). Останній в давньорус. редакції в кін. 13 […]