реліг. секта, що виділялася із секти христовірів у 18 ст. Назва за сектою утвердилась внаслідок бузувірської ритуальної операції оскоплення – кастрації. Перші громади (“кораблі”) С. організував К.Селіванов, який вважався віруючими самим Христом, що прийшов у цей світ вдруге. Секта пропагувала крайній аскетизм, який був своєрідним трактуванням християнського вчення про те, що всі гріхи йдуть від […]
(Коберницький-Дичковський, 1892-1984) – предстоятель Української греко-католицької церкви, патріарх і кардинал, визначний український рел., наук. і політ. діяч, сподвижник і наслідник митрополита А.Шептицького. Богословську і філософську освіту отримав у Львові, Інсбруку, Римі. В 1917 рукоположений на священика митр. А.Шептицьким. З 1922 професор догматики Львівської духовної семінарії, в 1926-1929 ректор семінарії, 1929-1939 ректор Львівської богословської академії. Організатор […]
форма виразу богошанування в християнстві. Присвячується св.Трійці у цілому та кожній з іпостасей особисто, Богородиці, а також канонізованим святим. Використовується під час богослужіннь. С. є важливим моментом в особистісній молитві віруючого. Найбільш поширені С.-ні молитви Іоана Златоустого, Іоана Дамаскіна та Макарія Великого. Псалми є також формою С. Риженко Світлана
у християнстві найважливіший чинник віросповідання. Постає у двох різновидах: писаному й усному. С.Б. – це передусім Святе Письмо – книги Старого і Нового Завітів, складені, за христ. віровч., за особистим навіянням Бога. Його своєрідно доповнює Святий Переказ – настанови, одержані церквою від Бога не в письмовому вигляді, а в усній формі через апостолів (постанови Вселенських […]
важливий елемент будь-якого реліг. культу, що виражається сукупністю специфічних культових дій (молитви, співи, поклони, цілування св. реліквій, спалення свічок, читання св. текстів тощо), обрядів, церемоній, які безпосередньо пов’язані з системою реліг. уявлень і за допомогою яких в емоц.-образній формі суб’єкт віри намагається вступити у зв’язок з богом. Як складовий елемент реліг. культу С.Б. строго регламентована […]
(грецьк. “літургіарі”) – основна богослужбова книга для священнслужителів правосл. церкви, в якій вміщені тексти реліг. відправ на кожен день, порядок їх проведення, церк. календар (місяцеслов). Сапіга Василь
жіноче монаше згромадження Української греко-катол. церкви, одне з перших, які почали засновуватися у Східних католицьких церквах. Виникло в Галичині за ініціативи чоловічого монашого Чину василіан (зреформованих) у 1892. Засновниця – Й.Гордашевська. Перша громада створена у с.Жужелі Сокальського повіту на Львівщині. Перед початком другої світової війни сестри СНДМ утримивали ряд сирітських домів, навчали в освітніх закладах. […]
(1805-1844) — перший пророк Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. В біографічних виданнях Церкви засвідчується те, що в 1820 Бог-Батько та Ісус Христос з’явилися Джозефові, і він дізнався від них, що жодна з тогочасних церков не була істинною. Пізніше його відвідав ангел Мороній, який відкрив те місце, де були приховані золоті пластини, що містили літописи […]
(біля 1550 – 1612) – один з родоначальників баптизму. В 1606 через гоніння з боку англійської церкви емігрував з Англії в Голландію. В Амстердамі в 1608 охрестив себе і своїх прихильників через обливання. Там же заснував баптистську громаду. Приблизно в 1612 група послідовників С. повернулася до Англії, де організувала першу англійську баптистську церкву. С. вважав, […]
згідно християнських уявлень, такими є порушення заповідей Божих (богохульство, людиновбивство, розбій, наклеп, перелюбство тощо). Наслідки С.г. жахливі: людина розриває зв’язки з Богом, стає схожою на злого демона, втрачає надриродне благодатне життя у Христі, позбавляє сама себе плодів спокути. Цим вона здійснює справжнє духовне самогубство і віддає себе у владу вічної смерті. Сапіга Василь
одна з вузлових проблем світоглядного самоусвідомлення людини. В релігійній свідомості уявлення про С. як конечність індивідуального буття і Б. як життя вічне своїми витоками сходить ще до первісного анімізму і в подальшому відбуває істотну еволюцію. На відміну від епічного ставлення до С. у багатьох ранніх культурах для пізніх релігій (буддизм, іудаїзм, християнство) характ. ознакою є […]
1) чеснота, яка в більшості релігій світу розуміється як упокорення людської волі перед Божим промислом. Проголосивши блаженство злиденних духом, християнство вважає С. матір’ю усіх доброчесностей. Воно протистоїть гордині і самолюбству як таким, що заважають спасінню. З християнськ. тчк. зору справжнє релігійне С. далеке від самознущання чи приниження людської гідності, навпаки – це знання правди про […]
світоглядна категорія, змістом якої є узагальнений вираз цілепокладання життєдіяльності людини. Складається в ході вироблення суб’єктивно-ідеального образу бажаного залежно від конкретно-історичних умов суспільного буття, індивідуальних життєвих обставин та загальнокультурного розвитку суб’єкта. Свідоме формування смисложиттєвих орієнтацій є безпосереднім спонукальним мотивом діяльності особи чи соціальної групи. В релігійному контексті осягнення С.ж. зумовлене вірою в промисління Боже (див. Провидіння, […]
поширена назва прибічників церкви євангельських християн у дусі апостолів – унітаріан. п’ятдесятницьк. церкви, що виникла в 1913 у Фінляндії. Ідеологом і організатором нової церкви був пресвітер баптист. громади О.Іванов, його найближч. помічник М.Смородин, за прізвищем якого й було названо течію. С. відкидають традиц. тринітаріанське хрещення, визнаючи лише хрещення “в ім’я Ісуса Христа”. Нечисленні прибічники С. […]
(? – 1594) – український і білоруський письменник, педагог, культурноосвітній діяч. Був міським писарем в Кам’янці-Подільському, з 1578 – першим ректором Острозької Школи. Брав активну участь у виданні (І.Федоровим) Острозької біблії, до якої написав передмову – прозову і віршовану, а також “Букваря” (1578), інших острозьких видань. С. викривав і таврував папу римського та єзуїтів – […]
(Максим, бл. 1578-1636) – український богослов, полеміст, філолог. Навчався в Острозькій колегії, Віленській єзуїтській колегії, університетах Вроцлава, Віттенберга, Лейпціга, Нюрнберга. Після повернення 1608 викладав у Братській школі Вільна. Прийняв чернецтво у Віленському Свято-Духівському монастирі. В 1618-20 – професор і ректор Київської братської школи. 1620 висвячений на архієпископа Полоцького. 1623-25 подорожував до Царгороду, Сірії, Палестини. Після […]
1) кафедральний чи головний храм міста або монастиря, де здійснюють богослужіння особи вищої духовної ієрархії; храми, що мають особливе значення. 2) зібрання представників певної чи кількох церков для обговорення і вирішення питань віровчення, внутрішнього устрою і дисципліни, моральної поведінки членів церкви. Першим С. традиційно вважається зустріч апостолів в Ієрусалимі (Дії 15). С. розрізняють за значенням, […]
собор, скликаний 8-10 березня 1946 за ініціативи партійно-державних органів влади для ліквідації Української греко-катол. церкви; формально підготовчу роботу до скликання С.Л. провела т.зв. ініціативна група уніатських священиків на чолі з Г.Костельником. На початку роботи С.Л. всі члени ініціативної групи перейшли на православ’я. Жоден з єпископів УГКЦ не давав згоди на скликання С.Л. і не брав […]