Сліпий Йосиф

(Коберницький-Дичковський, 1892-1984) – предстоятель Української греко-католицької церкви, патріарх і кардинал, визначний український рел., наук. і політ. діяч, сподвижник і наслідник митрополита А.Шептицького. Богословську і філософську освіту отримав у Львові, Інсбруку, Римі. В 1917 рукоположений на священика митр. А.Шептицьким. З 1922 професор догматики Львівської духовної семінарії, в 1926-1929 ректор семінарії, 1929-1939 ректор Львівської богословської академії. Організатор Богословського наукового товариства, редактор науково-богословського квартальника “Богословія”. З 1944 митрополит. В 1945 ув’язнений; на клопотання папи Іоана ХХІІІ і президента США Дж.Кеннеді помилуваний і звільнений в 1963. На вимогу папи прибув до Риму; з 1965 – кардинал. Виступив обвинувачем радянського тоталітаризму, борцем за свободу церкви і народу. Об’єднав і активізував роботу релігійних і політичних сил діаспори. Заснував Український Католицький університет св.Климентія (1963), відновив наукове товриство і видавництво “Богословія”. На ІІ Ватиканському соборі порушив питання про утворення Київського патріархату. 1975 прийняв титул патріарха. Залишив “Завіщання про єдність українського народу і церкви” В 1992 тлінні останки патріарха перевезені до Львова. Його праці: Сліпий Йосиф. Патріарх і кардинал. Твори. Т.І-ІІ. – Рим, 1968-1980; Погляд на догматичні та історичні основи греко-католицької церкви в Україні. – Колегія, N3-4, 1994. Гайковський Михайло