Собор Львівський

собор, скликаний 8-10 березня 1946 за ініціативи партійно-державних органів влади для ліквідації Української греко-катол. церкви; формально підготовчу роботу до скликання С.Л. провела т.зв. ініціативна група уніатських священиків на чолі з Г.Костельником. На початку роботи С.Л. всі члени ініціативної групи перейшли на православ’я. Жоден з єпископів УГКЦ не давав згоди на скликання С.Л. і не брав участі в його роботі, бо всі вони на той час вже перебували під арештом. Представництво на соборі забезпечувалося від греко-катол. духовенства деканами і по одному священику від деканату та запрошеними мирянами. Загалом взяли участь в роботі С.Л. 216 духовних 19 світських членів. Собор ухвалив “відкинути постанови Берестейського Собору з 1596, зліквідувати унію, відірватись від Ватикану; і повернутись до нашої святої правосл. віри і Руської Православної Церкви”. На 1 Синоді єпископів Української катол. церкви в Римі (1980) було прийняте Торжественне заперечення канонічності т.зв. “Львівського собору 1946 року”. Від 1946 до 1989 УГКЦ в Україні діяла нелегально. Рішення С.Л. фактично було скасовано заявою Ради у справах релігій при Раді Міністрів УРСР від 20.11.1989 про дозвіл на реєстрацію громад греко-католиків в Україні. Кочан Наталія