у минулому один з найбільших і найбагатших у Росії монастирів, розташований на островах у Білому морі, опорний пункт російської колонізації на Півночі, значний національно-культурний осередок пізнього середньовіччя. Заснований у 15 ст. Як центр. старообрядництва 8 років перебував у осаді царських військ (17 ст.). В 16-20 ст. використовувався як тюрма, одним з в’язнів якої був останній […]
(1853-1900) – релігійний філософ, який розробив концепцію “філософії всеєдності”. Син відомого історика С.Соловйова, навчався в Моск. університеті і духовній академії. Після захисту докт. дисертації деякий час працював професором в університетах обох столиць, але після публічного захисту вбивць царя вимушений був піти у відставку і до кінця життя займатися філософією і публіцистикою. В своїй “філософії всеєдності” […]
цар Ізраїльсько-Іудейського царства (965-928 до н.е.), син Давида. Підтримав духовенство у виборі нової, монотеїстичної віри і, домігшись централізації реліг. культу, збудував храм Яхве в Єрусалимі. Біблійна традиція вважає Соломона автором “Книги Приповістей Соломонових” і “Пісні над піснями”, включених до Старого Завіту. Любчик Володимир
(від лат. solaris – сонячний) – поклоніння Сонцю як одна із давніх форм релігії. На сакралізацію Сонця істотно вплинув розвиток землеробства, залежність праці селянина від природ. стихій. Культ Сонця особливо помітний у святкових циклах різних релігій, які пов”язані з чотирма важливими явищами року – осіннім і весняним рівноденством, зимовим і літнім сонцестоянням. В дні цих […]