один з напрямів ісламу (поряд з шиїзмом). Його послідовники називають себе ахль ас-суна (люди суни) і вважають, що саме вони дотримуються традицій пророка. Визнають не лише Коран, а й святість Суни. Формально сунітом вважається той, хто признає перших чотирьох правовірних халіфів і правдивість збірок хадисів. Переважна більшість мусульман є сунітами. В галузі теології головна різниця […]
(араб. звичай, зразок) – Святий Переказ ісламу, викладений у формі висловів Мухаммеда та оповідей (хадисів) його діянь людей, які близько знали пророка. Хадиси передавалися усно, у 8-11 ст. були записані. Від терміну С. походить назва одного з напрямів ісламу-сунізму. Для сунітів хадиси є основою всієї релігійної та громадської діяльності мусульманина. Лубський Володимир
покарання священників, ченців в УГКЦ за порушення ними обітниць, які вони давали в момент свого висвячення, зокрема присяги виконувати бажання та рішення свого єпископа та ієрархії Церкви. Суспендований священик не має права відправляти літургію, приймати сповідь, вінчати, миропомазувати та ін. Колодний Анатолій
(араб. тасаввуф, від “суф” – вовна) – містико-аскетична течія в ісламі. Першими суфіями вважають аскетів, що мешкали в Іраці та Сірії наприкінці 8 – поч. 9 ст. Вони намагалися зрозуміти потаємний зміст коранічних одкровень, суворо дотримувалися приписів Корану і суни, брали участь у бдіннях, приймали обітниці, дотримувались додаткових постів. Водночас вони проповідували містичну некорисливу любов […]
це актуалізовані нинішнім часом проблеми буття людини в світі. Їх можна розглядати в порядку осяжності (індивідуальні, сімейні, суспільні, державні, національні, міжнародні і т. д.), а також з точки зору різних суспільних сфер (політичні, економічні, соціальні, побутові, виховні, проблеми культури та мистецтва, релігійної віри, довкілля тощо). Прикладом суспільних соціальних проблем, що вимагають вирішення, є корупція (хабарництво), […]
чотирьохтомне видання, підготовлене в 70-х філософ. ф-том Папського Салезіан. Ун-ту в Римі. Оскільки автори книги прагнули дати всебічну характеристику атеїзму, то вона одержала ще назву “Енциклопедія сучасного атеїзму”. В написанні книги брало участь 99 авторів – відомі реліг. філософи, теологи, соціологи. Завданням видання було з’ясувати суть атеїзму, протиставити християн. перспективу атеїстич. вирішенню проблеми, синтезувати “найбільш […]
(грецьк.- розщеплення, розкол, розброд) – церк. розкол в результаті суперечностей між послідовниками різних поглядів усередині церкви. Поняття закріпилося в апологет.літ-рі для позначення конфлікту між зах. і східн. христ. церквами, який започаткувався у 867 і спричинив у 1054 поділ христ-ва на католицизм і православ”я. В Зах. Європі “Великою С.” називали період 1378-1417, коли загострення конфликту папства […]
(грецьк. – досл. форма) – вищий ступінь чернецтва, що відзначається більш суворими аскетичними обітницями, а зовнішньо – деякими особливостями одягу. Розрізняють ченців, що прийняли малу С. (малосхимники) і велику С. (великосхимники). Климов Валерій
(від лат. – orientalis – східний) – наука, що вивчає Схід, його культуру, духовність, філософію, релігії, мови, історію тощо. Як систематичне вивчення Сходу, О. виникає в 19 ст., причому активну участь в її становленні беруть вітчизняні вчені, які, методом порівняння мов, звичаїв, міфології індійського та слов”янських народів досліджували їх філософію, релігії, історію. О. розвивалася в […]
(від лат. schola – школа) – середньовічна філософія, метою якою було теоретич. обгринтування реліг. віровчення, боротьба проти відступів від реліг. догматів. У витоків С. стояли грецький чернець Іоан Дамаскін, філософ Іоан Скот Ерігуен. Схоласти прагнули дати раціональне обгрунтування реліг. догматів шляхом використання логічних методів доведення. Враховуючи панування в суспільстві того часу релігії та церкви, С. […]
(грецьк. tiara) – потрійна корона, яку протягом віків одягали на голову Папи під час його інтронізації-коронації. Означає потрійну духовну владу наступника святого Петра як священика, вчителя і пастиря, тобто королівську владу правління всередині Церкви. Папи одягали тіару під час найурочистіших літургічних функцій, наприклад, проголошення догмату, канонізації і т.п. Папа Павло VІ (1963-1978) продав власну тіару, […]
завершальний догмат у встановленні чіткого культу обоготворення Божої Матері. Прийнятий катол. церквою в 1950, але шанування Пречистої Діви Марії сформувалося уже в 4 ст. На Вселенському соборі в Ефесі в 431 вона офіційно була визнана Богородицею і Небесною Царицею. У католицизмі, де її культ особливо популярний, прийнято ряд догматів, яких не визнає православна церква. З […]
(1886-1965) – нім.=америк. теолог і філософ, один із засновників теології культури. Завдання теології, на думку Т., – відновити втрачений християнством його синтез з культурою, а сутність людини в її екзистенційних проявах треба “пережити” і “зрозуміти”. Вважав, що поняття Бога слід розкривати в єдності іманентного і трансцедентного, відшукуючи його в “глибинах буття” світу й людини. Подальшій […]
багатотомна праця О.Блаватської, яка є одночасно самоназвою її теософського вчення. Запропонована авторкою специфіч. езотерич. (таємна) система претендує на універсальну релігію, яка є синтезом різних реліг. доктрин (езотерич. буддизму, тибет. ламаїзму, індійського містицизму, єгипет. і грецьк. міфології, спіритуалізму, масонства тощо), що прагне розкрити тотожність таємного змісту всіх реліг. символів. “Т.д.” детально схематизує космогон. і антропог. процеси, […]
(лат. sacramentum) – обрядові дії в християнстві, через які, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать. Православні і католики визнають сім Т.: хрещення, причащання, священство, покаяння (сповідь), миропомазання, шлюб, маслосвяття (соборування). Кожному з них приписується певний догматичний смисл. Напр., обряд хрещення знаменує акт прилучення до христ. релігії, прийняття до церкви, а маслосвяття – зцілення від […]
радикально-демократичне крило гуситів. Соц. основу “громади таборитської”, розташованої на г.Табор у Півд. Чехії (звідси назва “Т.”), становили селяни, міська біднота, ремісники, нижче духовенство, частина дрібного дворянства. Найбільш радикальним крилом Т. були т.зв. пікарти, очолювні Мартином Гускою. Їхня політична платформа містила вимоги скасування станів, феод. і церк. власності, усунення “грішників і супротивників закону божого”, тобто панів, […]
(полінез. – заборона) – реліг.-магіч. заборона в давньому суспільстві, за порушення якої з неминучістю, нібито, настане надприродне покарання. Найбільш розвинутою системою Т. вважається полінезійська. Тут вона часто заміняла закон. Об’єкти Т. – речі, слова, дії, рослини, тварини, люди та інші матеріальні предмети. Відомі також наявні у всіх релігіях харчові заборони, заборони на вживання певних слів. […]