(араб. тасаввуф, від “суф” – вовна) – містико-аскетична течія в ісламі. Першими суфіями вважають аскетів, що мешкали в Іраці та Сірії наприкінці 8 – поч. 9 ст. Вони намагалися зрозуміти потаємний зміст коранічних одкровень, суворо дотримувалися приписів Корану і суни, брали участь у бдіннях, приймали обітниці, дотримувались додаткових постів. Водночас вони проповідували містичну некорисливу любов до Аллаха, бажання зблизитись з ним. Кінцевою метою суфії вважали знищення своїх якостей як особистості та заміну їх божественними або повне поєднання з божественною істиною. С. – неоднорідна течія: до нього приєднувалися представники різних богословських шкіл і напрямів в ісламі. С. неодноразово відігравав значну роль у політичному житті країн мусульманського світу як ідеологія повстанських рухів, а в 19-20 ст. – антиколоніальної боротьби. Лубський Володимир
"
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
No Comment
You can post first response comment.