Тілесного вознесіння Богородиці догмат

завершальний догмат у встановленні чіткого культу обоготворення Божої Матері. Прийнятий катол. церквою в 1950, але шанування Пречистої Діви Марії сформувалося уже в 4 ст. На Вселенському соборі в Ефесі в 431 вона офіційно була визнана Богородицею і Небесною Царицею. У католицизмі, де її культ особливо популярний, прийнято ряд догматів, яких не визнає православна церква. З 12 ст. на Заході поширюється віровчення про непорочне зачаття Марії її матір’ю Анною. У 1854 ця версія офіційно закріплюється у формі догмату, який через століття доповнюється догматом про тілесне вознесіння Божої Матері після смерті на небо, а в 1964 папою Павлом УІ Пресвята Діва Марія проголошена “Матір’ю церкви”. Колектив Релігієзнавчого Словника