завершальний догмат у встановленні чіткого культу обоготворення Божої Матері. Прийнятий катол. церквою в 1950, але шанування Пречистої Діви Марії сформувалося уже в 4 ст. На Вселенському соборі в Ефесі в 431 вона офіційно була визнана Богородицею і Небесною Царицею. У католицизмі, де її культ особливо популярний, прийнято ряд догматів, яких не визнає православна церква. З 12 ст. на Заході поширюється віровчення про непорочне зачаття Марії її матір’ю Анною. У 1854 ця версія офіційно закріплюється у формі догмату, який через століття доповнюється догматом про тілесне вознесіння Божої Матері після смерті на небо, а в 1964 папою Павлом УІ Пресвята Діва Марія проголошена “Матір’ю церкви”. Колектив Релігієзнавчого Словника

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
РЕЛІГІЙНІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЇХ СУТНОСТІ І КОНФЕСІЙНИХ ВИЯВАХ: український контекст
0

ВСТУП (Л. Филипович) Частина 1. РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В ЇЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ ОСМИСЛЕННІ Розділ перший. РЕЛІГІЙНА ТА КОНФЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ: СПІВВІДНОШЕННЯ ...
Read More

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.