релігійно-монархічна організація, створена в 1906 членами секти іоанітів. Видало ряд книг та брошур. З 1906 по 1912 виходив журнал цього товариства “Кронштадський маяк”, в якому писалось, що Іоан Кронштадтський – це втілення Христа. Пропагувались ідеї наближення кінця світу, відмови від шлюбу. Велась активна агітація за зміцнення монархічного ладу. Мащенко Святослав
поняття, що характеризує таку морально-практичну орієнтацію, “технологію” поведінки соціальних агентів (конфесій, реліг. груп, віруючих) у процесі їх взаємовідносин, яка передбачає взаємоповагу, свідому відмову від зверхності, ущемлення прав і гідності один одного. В основі Т.р. обов’язкове визнання егалітарності, автономності суб’єктів релігійної комунікації, зваженість і неупередженість у ставлені до ін. реліг. парадигм, форм релігійної діяльності, культу та […]
різновид якого-небудь релігійного вчення або напряму. Найбільшого поширення Т. набули в старообрядництві, де вони в свою чергу розпадалися на більш дрібні течії – злагоди. Філоненко Микола
суспільно-релігійний рух в Росії, який сформувався в кінці 80-х рр. 19ст. на основі етичного вчення Л.М.Толстого, відлученого від церкви за критику офіційного православ’я. Т. ставило своєю метою перетворити суспільні відносини в країні з допомогою релігійно-морального самовдосконалення. За соціальним складом було неоднорідним: інтелігенти, селяни, дрібні службовці, напівпролетарізовані елементи. Хоча сам Толстой рішуче заперечував проти використання його […]
(від лат. Thomas – Тома) – напрям у філософії і катол. теології, що сформувався під впливом ідей Томи Аквинськогоо. Головна особливість Т. – раціональне обгрунтування вічної сутності Бога як першопричини творення і мети людського буття; інтерпритація проблем етики як повернення до Бога через Христа і церкву. Спочатку Т. наштовхнувся на опір августиніанців (здебільшого франсисканців і […]
(1225-1274) – серд.-вічн. філософ і богослов, систематизатор ортодокс. схоластики, засновник томізму. Народ. в Акуіно (Італія), син графа. Виховувався в бенедиктинському монастирі Монте-Кассіно, потім в Неаполі. В 1244 вступив в орден домініканців. Освіту завершив у Парижі. Викладав у Парижі, Римі, Неаполі. З 1257 – доктор теології. Основні твори – “Сума теології” (не закінчений) і “Сума філософії, […]
(давньоєвр. “вчення”, “закон”) – назва перших книг Старого Завіту: Буття, Вихід, Левит, Числа, Второзаконня. У сакраліз. формі описує походження світу та людства; виникнення євр. народу, 1встановлення його свящ. союзу (Завіту) з Богом; історію оселення євреїв у “обіцяній землі” – Палестині та їхні взаємини з іншими народами; становлення давньоєвр. релігії – культу Єгови. Іуд. та христ. […]
(від індіанськ. ot-otem – “його рід”) – форма найдавніших вірувань, пов’язаних з уявленнями про надприродні кровні зв’язки даного роду чи племені з певним видом рослин, тварин, рідше – предметів природи. Докладно описані англійським етнографом Д.Фрезером у 12-томній праці “Золота парость” (1911-1915). Моделлю для тотемістичних уявлень стали первісні суспільні відносини – кровнородові стосунки, які відігравали роль […]