поняття, що характеризує таку морально-практичну орієнтацію, “технологію” поведінки соціальних агентів (конфесій, реліг. груп, віруючих) у процесі їх взаємовідносин, яка передбачає взаємоповагу, свідому відмову від зверхності, ущемлення прав і гідності один одного. В основі Т.р. обов’язкове визнання егалітарності, автономності суб’єктів релігійної комунікації, зваженість і неупередженість у ставлені до ін. реліг. парадигм, форм релігійної діяльності, культу та […]
різновид якого-небудь релігійного вчення або напряму. Найбільшого поширення Т. набули в старообрядництві, де вони в свою чергу розпадалися на більш дрібні течії – злагоди. Філоненко Микола
суспільно-релігійний рух в Росії, який сформувався в кінці 80-х рр. 19ст. на основі етичного вчення Л.М.Толстого, відлученого від церкви за критику офіційного православ’я. Т. ставило своєю метою перетворити суспільні відносини в країні з допомогою релігійно-морального самовдосконалення. За соціальним складом було неоднорідним: інтелігенти, селяни, дрібні службовці, напівпролетарізовані елементи. Хоча сам Толстой рішуче заперечував проти використання його […]