багатотомна праця О.Блаватської, яка є одночасно самоназвою її теософського вчення. Запропонована авторкою специфіч. езотерич. (таємна) система претендує на універсальну релігію, яка є синтезом різних реліг. доктрин (езотерич. буддизму, тибет. ламаїзму, індійського містицизму, єгипет. і грецьк. міфології, спіритуалізму, масонства тощо), що прагне розкрити тотожність таємного змісту всіх реліг. символів. “Т.д.” детально схематизує космогон. і антропог. процеси, […]
(лат. sacramentum) – обрядові дії в християнстві, через які, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать. Православні і католики визнають сім Т.: хрещення, причащання, священство, покаяння (сповідь), миропомазання, шлюб, маслосвяття (соборування). Кожному з них приписується певний догматичний смисл. Напр., обряд хрещення знаменує акт прилучення до христ. релігії, прийняття до церкви, а маслосвяття – зцілення від […]
радикально-демократичне крило гуситів. Соц. основу “громади таборитської”, розташованої на г.Табор у Півд. Чехії (звідси назва “Т.”), становили селяни, міська біднота, ремісники, нижче духовенство, частина дрібного дворянства. Найбільш радикальним крилом Т. були т.зв. пікарти, очолювні Мартином Гускою. Їхня політична платформа містила вимоги скасування станів, феод. і церк. власності, усунення “грішників і супротивників закону божого”, тобто панів, […]
(полінез. – заборона) – реліг.-магіч. заборона в давньому суспільстві, за порушення якої з неминучістю, нібито, настане надприродне покарання. Найбільш розвинутою системою Т. вважається полінезійська. Тут вона часто заміняла закон. Об’єкти Т. – речі, слова, дії, рослини, тварини, люди та інші матеріальні предмети. Відомі також наявні у всіх релігіях харчові заборони, заборони на вживання певних слів. […]
(1832-1917) – англ. етнограф, релігієзнавець, засновник еволюціоністської концепції розвитку культури, найбільш значний дослідник первісної культури. Застосував принцип еволюціонізму до вивчення історії релігії. Досліджуючи вірування первісних народів, дійшов висновку, що релігія почалася з віри в безплотні душі, яку він назвав анімізмом. Причиною появи анімізму вважав нерозуміння людиною свого психічного життя, снів та сновидінь, порушень психіки, смерті […]
виголошення молитовної формули “Аллаху акбар” (“Аллах – великий!”). Багаторазовий Т. – одна з характерних особливостей мусульманського культу. Входить до заклику (азан) на молитву, в ході якої повторюється п’ять разів і багато разів під час додаткових молитов. Т. вимовляється й тоді коли, за мусульманською традицією, ріжуть худобу, м’ясо якої призначене в їжу. ФормуліТ. надається і магічне […]
предмет, якому, нібито, притаманна чудодійна сила і здатність приносити його власнику щастя, вдачу, оберігати його від будь-якого нещасного випадку, злих чар тощо. Уявлення про Т. пов’язані з первісною магією і фетишизмом. Хоч християн. церква і вважає носіння Т. “язичництвом”, але сама зберегла його у вигляді натільного хреста, ладанки з мощами тощо. Колодний Анатолій
(від єврейськ. ламейд – вивчення) – усне вчення іудаїзму, поряд із Старим Завітом найбільш авторитетний виклад реліг.-етичн. засад цієї релігії. Створюв. упродовж другої пол. 1 тис. до н.е. – перш. пол. 1 тис. н.е. таннаями. Головн. метод їхньої праці – комент. Тори відповідно до можливих ситуацій в питаннях культу, реліг. догматики, етики, шлюбних взаємин тощо, […]
термін для позначення традиції іудейського казуїстич. витлумачення П’ятикнижжя, яке дає можливість, обходячи його “закони” й водночас зберігаючи її богооткровенність, виводити із Тори будь-які бажані положення. Відомо 32 казуїстич. способи витлумачення Біблії. Талмудисти міняли місцями букви в словах Тори, змінювали розміщення слів, заміняли букви числами і суміщали на основі рівності їх сум різні поняття (гематрія), поділяли […]
(від франц. temple – храм) – члени католицького військово-чернечого ордену, заснованого франц. рицарями в Єрусалимі в 1119 для захисту паломників та завойованих хрестоносцями держав від мусульман. Свою назву орден одержав за місцезнаходженням першої його резиденції – поблизу міста, де за оповідями знаходився храм Соломона. Т. носили білий плащ з червоним хрестом. В 1128 було вироблено […]
(від грецьк. thanatos – смерть і logos – вчення) – у вузькому значенні розділ медико-біологічних і клінічних дисциплін, що вивчає причини смерті, її прояви, динаміку вмирання, засоби оживлення людей, що знаходяться у стані клінічної смерті. Останнє коло проблем вивчає реаніматологія, що виникла в середині 20 ст. (С.Брюхоненко, В.Нєговський та ін.). В широкому плані Т. – […]
вчення про різноманітні енергії Всесвіту, а також про спроби керування та оперування ними. Савіна Ірина.
напрям у буддизмі та індуїзмі, який, використовуючи методи йоги, розробив специфічну систему езотеричної практики. Виник на початку нашої ери, має тексти-тантри. Базою цієї реліг.-філос. концепції є ідея людини-мікрокосмосу і уявлення про жіночу (інь) та чоловічу (янь) статеву енергетику (шакті), трансформація якої, згідно тантрикам, призводить до розширення свідомості і просвітлення. Крім Індії, де прихильниками Т. є […]
(від нім. Hupfer – стрибун) – секти, яка виникла всередині менонітства внаслідок довільного витлумачення вчення Менно Сімонса. Т.б. вперше з’явилися в 1923 в Поволжі. Під час молитовних зібрань Т.б. стрибають, крутяться парами, бравурно виконують реліг. пісні, досягаючи відтак екстатич. стану. Необхідність цього Т.б. пояснюють тим, що нібито цар Давид стрибав перед ковчегом (2 Цар 16,14), […]
(грецьк. tartaros – досл. “підземний світ”) – 1) за давньогрец. міфологією, темна й жахлива безодня в глибині космосу, під Аїдом, куди Зевс скинув переможених титанів. Т. знаходиться на такій же відстані від землі, як земля від неба. Він оточений потрійним шаром мороку і з мідними стінами з міцною брамою, яку поставив Посейдон. Навколо Т. вічно […]