(від грецьк. theos – бог) – 1) форма вірувань і культу, пов’язаних з уявленнями про бога – творця і вседержителя. Зароджується завдяки ірраціонально відчуженій діяльності людини, але в умовах відокремлення розумової праці від фізичної і виділяння з первісної общини особистості, яка все більш активно шукає світоглядних і морально-ціннісних орієнтирів для реалізації своєї потреби в самодіяльності. […]
(від старонім. teutones – назва герман. племені) – військово-чернеч. орден, заснований німецькими хрестоносцями в кін. 12 ст. на базі їхнього госпіталю (“дом св.Марії”). Звідси його повна назва – орден дому св. Марії в Єрусалимі. Внаслідок жорстокої боротьби з іншими орденами Т.о. був витіснений з Палестини. Осівши у півн.-сх. Європі, орден здійснював політику насильного окатоличення й […]
один з напрямів сучасної філософії, заснований франц. філософом, теологом і палеонтологом П.Тейяром де Шарденом (1881-1955). Концепція Т. проголошує новий світогляд, який, нібито, покликаний врятувати людство від духовної кризи. В ідейному плані це складне поєднання наукових прогнозів, соціального утопізму, абстрактного гуманізму, містицизму й традиційного теїзму. За Т., еволюція Всесвіту є рядом етапів ускладенння єдиної субстанції – […]
(від грецьк. telos – ціль, результат, logos – вчення) – концепція, згідно з якою в світі одвічно існують наперед встановлені цілі і доцільності, заради здійснення яких і відбуваються в ньому всі процеси. Як спроба пояснити загальний зв’язок і закономірність природних явищ, телеологічні уявлення фігурували вже у старод. мислителів – Сократа, Платона, стоїків та ін. Їх […]
термін, який застосовується у парапсихології для визначення одного з різновидів псі-явищ. Т. – феномен передачі інформації (думок, уявлень, почуттів) на відстань від однієї людини (індуктора) до іншої (перцепієнта). При цьому як індуктор, так і перцепієнт повинні мати екстрасенсорні здібності. Згідно поглядів деяких парапсихологів, Т. може бути розглянута як окремий випадок яснобачення. Полтавець Володимир, Карагодіна Олена.
напрям у католицизмі (Й.Метц) і протестантизмі (Є.Зелле), що виник у 40-х – 70-х рр. 20ст. й інтерпретує політику через її суто критичний зміст. Т.п. по-своєму, через призму християнського гуманізму аналізує політичну діяльність людства, коли релігійні детермінанти істини, любові, добра, гріха і т.п. постають як особливі вимоги перетворення світу. Т.п. є реакцією на секуляризацію політичної сфери […]
(від грецьк. theos – бог. goneia – народження) – сукупність міфів про походження і родовід богів. Термін відносять до міфології старод. греків, де вона одночасно є і космогонією. Першою відомою спробою дати систематизований опис древньогрецьких божеств була епічна поема Гесіода (8-7ст. до н.е.) “Теогонія”, в якій виникнення космосу зображено в наївноуособлювальній формі: спочатку існував тільки […]
(від грецьк. theos – бог, dike – справедливість, право; букв. боговиправдання) – релігійно-філософське вчення, яке ставить метою довести, що наявність у світі зла не суперечить уявленню про бога як втілення абсолютного добра. Поняття Т. було введене німецьким філософом Лейбніцем у кн. “Теодіцея” (1710). Світ, за Лейбніцем, є “досконале творіння”, бо створений досконалим богом, а зло […]
(від грецьк. theos – бог, kratos – влада) – форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі церкви і духовенству. Т., що, як правило, обгрунтовувалася волею Бога, була характерною для рабовласницького і феодального суспільства. Приклади Т.: жрецька в Іудеї в 5-1ст. до н.е., халіфати Омеядів та Аббасидів, Папська область в Італії. Мікродержавою […]
напрям у секулярній теології, що виник в срд. 20ст., її засновник – Д.Бонхоффер. Головною є ідея “смерті Бога”, яка виражає той факт, що нині для більшості людей Бог просто не існує. Концепція Т.м.Б. обстоює неможливість пізнання нездоланних внутрішніх суперечностей, які виникають при намаганні поєднати твердження про надраціональний, недоступний людському пізнанню характер “Одкровення” і спробу раціонально […]
напрям у секулярній теології, що виник в срд. 20ст., її засновник – Д.Бонхоффер. Головною є ідея “смерті Бога”, яка виражає той факт, що нині для більшості людей Бог просто не існує. Концепція Т.м.Б. обстоює неможливість пізнання нездоланних внутрішніх суперечностей, які виникають при намаганні поєднати твердження про надраціональний, недоступний людському пізнанню характер “Одкровення” і спробу раціонально […]
богословська частина вчення Сан Мьон Муна, яка створена на основі синтетичного зняття здобутків як західної, так і східної думки і культури, і включає такі положення: Бог — творець всього існуючого. Він Єдиний, Абсолютний, Вічний; Ісус — Месія і єдинородний Син Божий, єдиний з Богом в серці, але існує окремо від нього; діяльність Бога на теренах […]
одна з течій протестант. теології, що склалася в 20-30-х рр. 20 ст. за ініціативою німецького теолога К.Барта (1886-1968), який висловився за оновлення первісної реформатор. теології в дусі ортодоксального вчення Лютера і Кальвіна, проти будь-якого раціональн. обгрунтування реліг. віри. Т.д. відобразила реакцію ділових кіл на соціальний оптимізм і радикальний модернізм лібер. теології. Теоретич. основою Т.д. є […]
одна з соціальних концепцій у сучасному католицизмі, що набула поширення в кінці 60-х рр. 20ст. в країнах Латинської Америки (Перу, Нікарагуа, Бразилія та ін.). Під “звільненням” розумілися ліквідація колоніального гніту, експлуатації, боротьба за інтереси бідних. Т.з. знайшла широкий відгук серед віруючих трудящих країн Латинської Америки. Її поборники формулювали свою програму в дусі радикальної інтерпретації Біблії […]
(грецьк. Teos – Бог, logos – вчення; вчення про Бога, богослов’я) – система обгрунтування реліг., зокрема християнського, вчення про Бога, його якості, ознаки, властивості; комплекс доказів істинності догматики, релігійної моралі, правил і норм життя віруючих та духовенства. Витоками Т.к. були ідеї Августина, який узагальнив патристичну Т. 2-4 ст. В епоху середньовіччя актуальними проблемами Т.К. були […]
теолог. концепція протестант., висунута нім. – америк, теологом і філософом П.Тілліхом. Т.к. пропонує розглядати культуру як самореалізацію Бога в світовій історії через людську творчість,а релігію – як її субстанцію. Втрата цієї субстанції вважається втратою культурою свого смислу. В Т.к. виявляється основна суперечність феноменологічно-антропологічного підходу в тлумаченні релігії: віра, пов’язана з секулярною культурою, постійно балансує на […]