Теїзм

(від грецьк. theos – бог) – 1) форма вірувань і культу, пов’язаних з уявленнями про бога – творця і вседержителя. Зароджується завдяки ірраціонально відчуженій діяльності людини, але в умовах відокремлення розумової праці від фізичної і виділяння з первісної общини особистості, яка все більш активно шукає світоглядних і морально-ціннісних орієнтирів для реалізації своєї потреби в самодіяльності. Боги й стали образами такої людини, антропоморфними персонажами її фантазії, її уособленням, деміургічним виповненням обмеженості її зв’язків зі світом. Головною рисою Т. є віра в існування бога як надприродної особи, з якою віруючий може спілкуватися мовою релігії, передусім молитовним зверненням. Генетично теїстична форма вірувань пов’язана з більш ранньою релігійністю – вірою в духів, анімізмом тощо. Найбільш поширеними історичними розновидами Т. є політеїзм і монотеїзм. 2) Релігійне вчення, яке, на відміну від пантеїзму і деїзму, виходить з існування особистого бога – творця світу і промислителя подій у ньому, в житті людини. У найбільш розвинутому вигляді концепція Т. представлена в богословсько-філософських вченнях християнства, ісламу, іудаїзму. Лобовик Борис