поняття, що характеризує таку морально-практичну орієнтацію, “технологію” поведінки соціальних агентів (конфесій, реліг. груп, віруючих) у процесі їх взаємовідносин, яка передбачає взаємоповагу, свідому відмову від зверхності, ущемлення прав і гідності один одного. В основі Т.р. обов’язкове визнання егалітарності, автономності суб’єктів релігійної комунікації, зваженість і неупередженість у ставлені до ін. реліг. парадигм, форм релігійної діяльності, культу та традицій. Т.р. – це також визнання як за окремими віруючими, так і віросповіданнями права на власне розуміння істини. В практичній площині Т.р. постає як вияв культури взаємин у сфері міжконфесійних, внутрішньо церковних відносин, один із факторів реалізації свободи совісті. Бабій Михайло
No Comment
You can post first response comment.