Тома Аквинський

(1225-1274) – серд.-вічн. філософ і богослов, систематизатор ортодокс. схоластики, засновник томізму. Народ. в Акуіно (Італія), син графа. Виховувався в бенедиктинському монастирі Монте-Кассіно, потім в Неаполі. В 1244 вступив в орден домініканців. Освіту завершив у Парижі. Викладав у Парижі, Римі, Неаполі. З 1257 – доктор теології. Основні твори – “Сума теології” (не закінчений) і “Сума філософії, про істинність католицької віри проти язичників”. Намагався філос. обгрунтувати катол. віровчення, осмислити з христ. позицій спадщину Аристотеля. Т.А. вважав, що віра не суперечить розуму, поскільки і те і друге істинно. Догмати віри поділяються на раціонально збагненні, які можна пояснити засобами як теології, так і філософії (існування Бога, безсмертя душі та ін.), і раціонально не збагненні (створеність світу, триєдність Бога, догмат первородного гріха). Останні є предметом тільки віри і теології, вони надрозумові і недоступні логіці. Т.А. підкреслював, що тіло не лише бере участь в духовній діяльності людини, але й певною мірою обумовлює її (“людина не лише душа, а й певне поєднання душі й тіла”). Т.А. наполягав на приматі інтелекту над волею. Досконале пізнання, як і досконале блаженство можливе лише у спогляданні Бога. В основі людськ.доброчесності лежить “природний закон”, який міститься в серці кожної людини і вимагає уникати зла і творити добро, Метою людини є досягнення потойбічного блаженства, доброчесне життя – засіб для його досягнення. Всі види влади на землі – від Бога. Головне завдання влади – сприяти загальному благу, турбуватися про збереження миру та справедливості в сус-стві. Народ має право скинути несправедливого і жорстокого правителя. Церк. влада вища влади монарха. Всі земні володарі повинні коритися папи римськ., “влада якого від Христа”. Філос.-теолог. система Т.А. була вершиною в розвитку ортодокс. схоластики і з 14 ст. стала ведучим напрямком катол.філософії. Т.А. отримав титул “Ангельського доктора”, а також “всесвітнього наставника” і “князя схоластів”. Канонізований в 1323, у 1567 визнаний “п’ятим учителем церкви” поряд з визначними авторами. В енцикліці Лева ХІІІ “Етерні партис” (1879) філос. система Т.А. була визнана “єдиною істиною філософією католицизму”, ставши основою неотомізму. Яроцький Петро