Пантеїзм

(від грецьк. pan – все, theos – бог) – філософське вчення, яке розглядає бога не як надприродну особу, трансцендентне начало, а як абсолют, злитий з природою. В концептуальному вигляді ідеї П. виклав у “Пантеїстиконі” (1720) англ. філософ Д.Толанд, хоча пантеїстичні тенденції у формі гілозоїзму (все докілля – одушевлене) відомі ще з часів ант. філософії. Відомі дві основні форми П.: натуралістична та релігійно-містична, які з часом зазнавали значних видозмін. Перша розчиняє бога в природі, вважає, що він існує лише “в речах” (Д.Бруно), що бог і природа – єдина субстанція (Б.Спіноза), що бог – безлика і умоглядна “форма”, яка обладнує “матерію” (Г.Сковорода). Друга розчиняє природу в бозі, вважає його наявним у всіх процесах і явищах як їх надприродне начало (І.Ереугена, І.Екхарт, М. Мальбранш та ін.). Пантеїстичні уявлення поділяли й деякі представники новітнього природознавства (А.Ейнштейн), хоча в цілому П. у 20 ст. уже втратив своє світоглядно-філософське значення. Лобовик Борис