Патріархи біблійні

(грецьк. patriarkhai, давньо-євр. abot – “батьки”) – у Старому Завіті: а) прабатьки усього людства (від Адама до Ноя); б) родначальники різних народів (потомки Ноя); в) прабатьки євреїв (Авраам, Ісак, Яків та його 12 синів). П.б. відрізнялися довголіттям; напр., Мафусаїл жив 969 років. Деякі з них виконвали функції “культурних героїв” – були родоначальниками землеробства та скотарства (Авель і Каїн) і торгівлі, виготовлення зброї, різних наук (потомки Каїна та Сифа). Вважалися носіями істинного богопізнання та богопоклоніння (Ной, Авраам), Єнох за праведність був узятий на небо. Оповіді про П.б. зустрічаються і в позабіблійному переказі – в іудаїзмі (“Агада”), та ісламі (Коран). Головащенко Сергій