Почаївська Успенська Лавра

відомий православний монастир на Тернопільщині. Назву обителі принесли її засновники-монахи Київського монастиря з р.Почайни, звідки вони втекли від татаро-монгол в 1240. За іншими відомостями, монастир-скіт заснував афонський монах Мефодій. В цьому разі його назва виводиться з чудотворень Божої Матері, які почалися в монастирі (“Поча Діва творити чудеса”). До кін.16 ст. монастир – малознаний в Україні. Лише завдяки діяльності княгині Анни Гойської, яка в 1597 подарувала обителі 200 га землі, постійно її фінансово підтримувала, монастир відродився. Найбільший його розквіт припадає на роки ігуменства преп. Іова (Желізо) (1561-1651), який захищав і зміцнював православ’я на заході країни. Невдовзі після смерті преп. Іов був канонізований, а мощі його зберігаються в монастирській печері. В 1713-1831 монастир належав греко-католиц. церкві. В 1833 він отримав статус лаври, ставши об’єктом особливої уваги російських царів як форпосту православ’я на заході імперії, які робили багатокоштовні подарунки. Жертвували монастирю князі Вишневецькі і Збаражські, дворяни Малинські, Калиновські, Долинські. З 1831 монастир став одним із центрів русифікації православ”я в Україні. На поч.20 ст. П.У.Л. мала 1370 десятин землі, великий свічний завод, іконописну майстерню, власну друкарню. Нині П.У.Л. – правосл. центр паломництва, в якому знаходяться всеукраїнські реліг. святині: чудотворна ікона Божої Матері, яку передала інокам ще княгиня Гойська, отримавши її в подарунок від грецьк. митрополита Неофіта; а також слід правої стопи Богоматері, який, за переказом, вона залишила тут під час свого з’явлення в 1340. На цьому місці побудовано основний храм лаврського ансамблю – Успенський Собор. В П.У.Л. зберігаються нетлінні мощі святого Іова Почаївського. Нині П.У.Л. належить Українській православній церкві Московського Патріархату. В Тернополі в 1995 утворено Комітет за українізацію П.У.Л. Филипович Людмила