Антифон
(грецьк. – “противоголосся”) – піснеспіви під час богослужіння, що виконуються на 2 хори у великі реліг. свята. Запроваджено Амвросієм Медіоланським у 4 ст. Антифонним був традиційний псалмоспів. Риженко Світлана
Антихрист
(з грецьк.) – супротивник Христа. Загалом у Новому Завіті під іменем А. маються на увазі усі ті, які не визнають божественності Ісуса Христа та заперечують його вчення, лжепророки, лжевчителі. У більш вузькому значенні А. – “беззаконник”, який перед другим пришестям Христа буде протидіяти Месії і намагатиметься знищити християнство, однак сам буде знищений Христом-переможцем. Образ “супротивника […]
Read More...
Антоній Печерський
(983-1073) – святий, преподобний, засновник Києво-Печерського монастиря. Родом з Любеча (нині – Чернігівської облясті). Чернець-аскет, родоначальник вітчизняного організованого чернецтва. З його ім’ям пов’язується реорганізація києворусьських монастирів на засадах суворих аскетичних традицій Святої гори (Афону). Внаслідок конфлікту з київським князем А.П. змушений був переховуватися у Чернігові, де заснував печерний монастир. Згодом повернувся до Києво-Печерського монастиря, де […]
Read More...
Антропогенез
(від грец. anthropos – людина, genesis – походження) – обстоюваний дарвінізмом погляд на процес історико-еволюційного походження людини і розвитку її як суспільної істоти. Процес цей дарвінізм і сприйнявший його концепцію марксизм пов’язують нерозривно з формуванням і розвитком трудової діяльності людини, її свідомості і мови. Суспільно-трудова теорія А. поділяє період А. на 4 стадії: безпосередньо-антропоїдного предка […]
Read More...
Антроподіцея
(від грецьк. anthropos – людина, dike – справедливість; букв. виправдання людини) – термін, яким позначається богословська і філософська проблема, що випливає з суперечності між ідеєю боговстановленості світопорядку і наявності у ньому дисгармонії і зла, відповідальність за які покладається на людину. Оскільки теодіцея виявляє свою внутрішню суперечливість, вона переходить в А. Багато сучасних теологів, зокр. православних, […]
Read More...
Антропологія християнська
вчення про людину, осн. положення якого з”ясовуються в світлі христ. світоспоглядання. Зміст а.х. розкривається в наступних положеннях: Людина є істотою, створеною за образом і подобою Бога. В акті творення людині надана була свобода. Однак зловживаючи свободою, вона відпала від Бога. Як істота павша і гріховна, людина отримує від Бога благодать, яка відновлює її і спасає. […]
Read More...
Антропопатизм
(від грецьк. anthropos – людина, pathos – пристрасть, потяг) – перенесення на тварин, рослини і явища навколишньої дійсності, властивостей людської психіки, “олюднення” зовнішньої природи. У традиційному релігієзнавстві часто розглядається як форма або відмітна риса релігійного світогляду. Але в А. ще відсутнє чітке уявлення про надприродне в його звичайному розумінні, його можна вважати початковим і найпростішим […]
Read More...
Антропософія
(від грецьк. anthropos – людина і sophia – мудрість) – релігійно-містичне вчення, яке на місце Абсолюта, Бога ставить людину. Засновник – нім. філософ-містик Рудольф Штайнер. А. належить до низки оккультних наук. В змістовному відношенні багато спільного має з теософією. Як і теософія А. претендує на езотеричність відкритих нею істин і, відповідно, на можливість осягнення останніх […]
Read More...
Антропоцентризм
(від грецьк. anthropos – людина і лат. Centrum – центр) – філос. принцип., згідно з яким людина є центром всесвіту і найвищою метою всіх подій, що відбуваються в світі. Як суттєвий елемент А. притаманний багатьом реліг.-філос. концепціям. Зокрема, О.Бердяєв саме христ-во розумів як поглиблений антропоцентризм). Сарапін Олександр