Архідиякон

(від грецьк. arhi – головний, старший, diakonos – букв. служитель) – духовний сан у христ., старший з дияконів, помічник єпископа при богослужінні; у руському та українському правосл. це почесне звання дається першим дияконам кафедрального собору правлячого архієрея, в лаврах та деяких великих монастирях. Філоненко Микола

Архімандрит

(від грецьк. – archos – начальник, mandra – вівчарня; перенос. – духовна огорожа, монастир) – вищий перед єпископом чернечий чин у правосл. церкві, почесний титул настоятелів великих чоловічих монастирів, а також ректорів дух. семінарій і глав духовних місій. Може бути присвоєним і деяким священнослужителям-ченцям за особливі заслуги перед церквою. Філоненко Микола

Архангели

(від грецьк. arohe – старший і aggelos – ангел, вісник) – згідно християнського віровчення, старші за чином ангели, безтілесні істоти, духи, створені Богом, через яких він повідомляє людям свою волю. У вченні христ. церкви про 9 “чинів небесної ієрархії” А. належить третє місце після серафимів та херувимів. Докаш Віталій

Архат

(санскр. арахат – досл. “достойний”) – згідно буддистського вчення: 1) епітет Будди; 2) в традиції хінаяни людина, яка шляхом перевтілень досягла найвищого рівня духовного розвитку – нірвани; праведник, святий. А. вважались головні учні Шак’ямуні – Ананда, Маудгальяна, Шаріпутра та ін. буддисти наступних поколінь. В традиції хінаяни їх нараховується 16, а в махаяні – 18. В […]

Археологія біблійна

розділ археолог. науки, що займається пошуком і вивченням матеріальних пам’яток, пов’язаних з історією Біблії. Розпочаті в срд. 19 ст. археолог. експедиції мали підтвердити достовірність біблійних оповідей, уточнити походження і датування окремих книг, сюжетів, текстів Св.Письма. Наслідки розкопок у т.зв. біблійних країнах – Палестині, Месопотамії, Єгипті, різних районах Середземномор’я виявилися неоднозначними. Деякі старо- і новозавітні сюжети […]

Асамблея Божа

найбільше п”ятидесятницьке церковне об”єднання світового масштабу з центром в Спрінгфілді (США). Засноване в 1914 на конференції в Хот-Спрінгсі. В 1924 створює Російську та Східно-Європейську місію, яка цього ж року відкриває філіал в Данцігу (Гданську), очолюваний Г.Шмідтом. Його зусиллями в 1929 (на з”їзді в с. Стара Човниця Луцького повіту) створюється Союз зборів християн віри євангельської з […]

Аскетизм релігійний

(від грецьк. askesis – вправа, подвиг) – концепція і певний спосіб життя, що передбачають добровільну відмову від життєвих благ та задоволень, які хоча християнством і не забороняються, але утримання від яких вважається за богоугодну справу. Досягнення христ. ідеалу А.р. вбачає на шляху безшлюбності, посту, молитви, послуху, стримання тілесних прагнень тощо. А.р. практикується у широкому діапазоні […]

Аскольдове хрещення

перша спроба охрестити Русь, проведена київським князем Аскольдом у 860. Після походу руських дружин на Візантію між Аскольдом і візант. імператором Василем І Македонином була укладена угода, згідно якої русичі призупинили облогу Константинополя, отримали контрибуцію і данину. Візантійці зобов’язались ввести на Русі нову релігію, послати митрополита Михайла і 6 підпорядкованих йому єпископів з місіонерськими цілями. […]

Астральні культи

(від грецьк. astron – зірка) – реліг. поклоніння зіркам і різним космічним явищам, яке виражається спеціальною системою реліг.-магічн. дій. А.к. зустрічаються в культурі всіх народів світу. Так, у вавілон.релігії Місяць і шість видимих неозброєним оком планет були оголошені богами і одержали імена: Син (Місяць), Шамаш (Сонце), Мардук (Юпітер), Іштар (Венера), Нергал (Марс), Набу (меркурій), Нінурту […]

Астральне тіло

в окультних науках позначення тонкого, відмінного від фізичного, тіла, яке має кожний представник живої природи. У Парацельса А.т. ототожнюється з єфірним тілом; в антропософії – це духовне тіло, носій життя; в астрології під А.т. розуміється матриця, згідо якої будується фізичне тіло майбутньої дитини відповідно до А.т. батьків. Савіна Ірина

Астрологія

(від грецьк. “astron” – зірка і “logos” – вчення) – вчення про вплив зірок та планет на різні земні системи (переважно біосоціальні). Методика А. заснована на символічному моделюванні геокосмічних ситуацій за допомогою побудови й аналізу натальної карти (гороскопу). Вважається, що колискою сучасної А. є стародавня шумерська культура. Савіна Ірина

Атеїзм

(від грецьк. а – заперечна частка і teos – Бог: досл. безбожжя) – термін для характеристики таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхідності апелювати до надприроднього. Протягом історії зміст поняття А. змінювався й був пов’язаний не лише з еволюцією релігії, а насамперед з розвитком виробництва, удосконаленням суспільних відносин, розвитком наукового […]

Атеїзм марксистський

створене К.Марксом і Ф.Енгельсом вчення про релігію як фантастичне відображення тих зовнішніх сил – природних і соціальних, які панують над людиною. Виходячи з цього, одним із завдань комуністичного руху вони вважали подолання хибних релігійних поглядів на світ. Оскільки ж релігія є не просто наслідком неосвіченості людини або її свідомого обману, а продуктом її рабської залежності, […]

Атман

(санскр.) – одна з головних міфологем в релігійній системі індуїзму. У ведичній літературі застосовується як займенник (“Я”, “себе”), у значенні “тіло”, (перш за все в Упанішадах), як означення суб’єктивної психічної основи, індивідуального буття, “душі” в особистому та універсальному розуміннях. В останньому значенні А. постає як першопричина, що обіймає все суще та не має ніяких конкретних […]

Аугсбургське сповідання

(лат. “Confessio Augustana”) – релігійно-церковний документ, що містить виклад основ віровчення лютеранства. “А.с.” має дві частини: 1-а включає в себе 21 статтю віри – про трійцю, первородний гріх, Ісуса Христа, виправдання вірою та ін., а 2-а – сім статей, де описуються заблудження і зловживання папської церкви, які мала усунути Реформація. Документ став маніфестом молодої бюргергської […]

АУМ Сінрікьо

необуддист. секта, заснована в Японії в 1987 духовним вчителем-махаяністом, практикуючим йогом Сьоко Асахарою. Останній видав понад десяток книг, де виклав своє вчення, яке вважає синтезом світових релігій – буддизму, індуїзму, гімалайської йоги, даосизму, християнства. А.С. пропонує себе як науково обгрунтовану релігію, яка використовує досягнення сучасних наук. А.С. базується на “П”яти Стовпах” віри, за якими визнається […]