(від грецьк. mythos – розповідь, переказ) – 1) символічні уявлення людей про світ; 2) витвір наївної віри, колективн. художньо-образного мислення на чуттєвому рівні; 3) оповідання про богів і “культурних героїв”. У класичному М. переплітаються первісн. фетишизм, тотемізм, анімізм і реалістичні знання. Одні вчені ототожнюють М. і релігію, інші протиставляють, треті вважають, що домішок релігії псує […]
фольклорне оповідання про фантастичні, легендарні стосунки людей з богами, героями та демонічними силами. Склалася в надрах формованого українського етносу за часів “літописних племен” і перейшла у спадок наступним поколінням. Відомі М.у.н. власне релігійного змісту, як-от сказання про творення світу Богом та намагання Сатанаїла “приточити” у цій справі своє ім’я до імені господнього; оповідання про те,як […]
напрям у зах. історіографії первісн. християнства (кін. 18 – поч. 20 ст.), який ставив на меті довести, що євангельська розповідь про Христа є міфом. Найвідоміші представники – М.Дюпюї, К.Вольней, Б.Бауер, Дж.М.Робертсон, А.Древс. М.ш. зробила значний внесок у дослідження питання про походження християнства, хоча й не розкрила соц.-економіч. причин його появи. Вона помітно вплинула на подальше […]
(від грецьк. mythos – переказ, logos – слово, вчення) – 1) наука про міфи; 2) система міфів і міфологічна свідомість того чи іншого народу. Важливе місце в М. займали розповіді про виникнення й еволюції світу та його явищ, сонця, місяця, зірок (космогонія), походження тварин, появу людини (антропогенез), міфи про богів і героїв, всесвітній потоп, непорочне […]