(від лат. missio – відсилання, доручення) – поширення представниками релігійних організацій своєї віри серед населення, яке сповідує іншу. Найбільшого розвитку набуло у християнстві. Як форма релігійної діяльності виникає від часів раннього християнства. В катол. церкві М. пов’язується із християнізацією “варварських” держав Європи, хрестовими походами, колонізаційними загарбаннями в Африці і Америці у 16 ст., діяльністю чернечих […]
організації протест. церков для поширення свого віровчення через місіонерську роботу. Одним з перших було створене Лондонське М.Т. (1795), а на срд. 19 ст. М.Т. діяли в усіх країнах традиційного поширення протестантизму Європи і Америки. Активну місіонерську діяльність вели і Біблійні Товариства. Місіонери були серед піонерів європейської колонізації в країнах Азії, Африки і Америки. Відомо серед […]
(лат. missio – відсилання, доручення) – 1) у церк. слововживанні посланництво, поширення певної релігії серед людей іншого віросповідання; 2) осідок місіонерів, де розташовані їхні культові споруди, гуртожиток для ченців, школа- інтернат, медичний заклад тощо. Всі христ. конфесії практикують створення своїх місій по всіх континентах. Мають місії і ряд мусульм. організацій. Кочан Наталія
середньовічні релігійні п’єси здебільшого алегоричного змісту, батьківщиною яких вважається Франція. 1626 митрополит Іов Борецький запровадив т.зв. “пасії” – богослужби з елементами містерії. Пізніше до них віднесли барокові п’єси Д.Туптала, Ю.Кониського та ін. У добу романтики (19 ст.) поширеним жанром стала романтична містерія, типовим зразком якої вважають твір Т.Шевченка “Великий Льох”. Боруцький Степан
(від грецьк. mustikos – таємничий) – в широкому розумінні визнання надприродної сутності явищ природи, суспільства, у вужчому – релігійно-філософська віра в можливість надчуттєвого і надрозумового спілкування з Богом, Світовим, Космічним Розумом, вищими або демонічними світами, духами тощо. Бере витоки в архаїчній магії, шаманстві, астрології, мантиці. М. характерна для даосизму, конфуціанства, буддизму, брахманізму, шкіл Йоги, піфагореїзму, […]
стан переживання, що сприймається прибічниками містики як досвід безпосереднього, “живого спілкування” з вищою, надприродною реальністю. Цей контакт розглядається як “єднання” з цією реальністю, як “розчинення”, “занурення” в неї. В східн. реліг. традиції М.д. розглядається як органічна частина релігійно-метафізичного досвіду. В монотеїстичних традиціях ставлення до М.д. суперечливе: з одного боку, він розглядається як інстанція, що стверджує […]