прихильники течії в англіканстві. Сформувалась в окрему протестант. церкву в першій пол. 18 ст. Виникла як Тов-во діяльного благочестя (Оксфорд, 1729), очолюваного Дж. Веслеєм. Проповідував посилення Реліг. почуття і благочестя, євангелізацію, філантропію, активізацію проповідництва, часто у формі масових зібрань просто неба, із залученням мирян, навіть жінок. Віровчення близьке англіканському, з акцентом на методичність реліг. пізнання, […]
(араб. масджид – місце поклоніння) – релігійно-культова будівля, в якій моляться мусульмани. Власне будівля не має сакрального характеру, не освячується. Необхідними атрибутами М. є міхраб (ніша, що вказує напрямок на Каабу), мінбар (кафедра проповідника), книгосховище, приміщення для ритуальних омовінь. Підлога М. покрита килимами або циновками, перед входом до М. знімають взуття. Більшість М. має один […]
один з найшанованіших у християнстві святих. М.Ч. (260-343) – архієпископ м.Міри Лікійської області М.Азії. Своїм чудотворством уславився ще за життя, що спричинилося, за твердженням церкви, основою його канонізації невдовзі після смерті. З “Житій святих” відомо про участь М.Ч. у Нікейському соборі (325), його боротьбу з єретиками. Вже в 1 ст. образ святого витіснив культ античних […]
одне з найгол. реліг. благочесть, що розглядається (будизмом, ісламом, іудаїзмом, християнством та ін.) як Божа благодать, яка сприяє подоланню людської гріховності: “Провина викупляється через милість та правду” (Пр 16.6). Реліг. проповідь М. зводиться до співстраждання, любові до ближнього, благочестя, правдолюбства і т.д. І христ. М. обіперте на вербальні епичні концепти з Мойсеєвих заповідей, Соломонових приповісток, […]
допомога нужденним. Під цим словом християни розуміють прояв христ. любові і справ матеріальної милості. Надання милості, згідно Святого Письма, становить важливий християнський обов`язок (Діян 10, 2-4), є однією з форм виконання морального закону Божого. Як акція гуманізму становить основу благодіяльницької роботи. Докаш Віталій
(від грецьк. myron – пахуче масло) – речовина, що вживається священослужителями при здійсненні таїнства миропомазання. освяті церков тощо. М. готується в спеціальній печі вищим духовенством церкви з оливкового масла, білого виноградн. вина й аромат. речовин із спеціальним богослужінням при цьому. Колодний Анатолій
згідно Євангелія від Марка, три жінки – Марія Магдалина, Марія, мати Якова і Соломія – принесли на третій день після розп’яття Ісуса до його гробу пахощі (миро), щоб помазати тіло вчителя. Проте там його вони не виявили. Від одягнутого у білий одяг юнака М. першими дізналися, що Ісус воскрес. Третій тиждень після Пасхи в правосл. […]
таїнство в католицизмі і православ’ї. Як елемент релігійного культу символізує освячення і зміцнення духовних сил християнина на шляху до спасіння. Процедура М. полягає в проголошенні священиком молитви про сходження на людину Святого Духа і наступному хрестоподібному змазуванні її лоба, очей, вух, грудей особливим ароматичним маслом (миро), внаслідок чого їй, за твердженнями духовенства, передається Божа благодать. […]
організації мирян, що діють у світському середовищі: христ.-демокр. партії, христ. профспілки, культурно-просвітницькі товариства тощо. М.а. намагається досягти впливу в різних сферах людського життя – в науці, культурі, політиці, економіці, завдяки зближенню релігійної і світської діяльності. Визначає твердість віри мирян не у відході від мирського життя, а в повсякденній апостольській праці, виконанні функцій політичних діячів, фінансистів, […]
традиційні для християнства (правосл., католиц.) терміни, які використовують для означення віруючих, членів релігійної громади, церкви, не наділених духовним саном (на відміну від кліру). Терміни за своїм змістом – рівнозначні, вживаються в проповідях, церковних документах, богословських працях у залежності від традиції. Духовенство, особливо католиц. церкви, приділяє значну увагу активізації мирян в усіх сферах реліг. і світськ. […]
1) давньо-іранський бог небесного світу і Сонця, чистоти й правди. У ведичний період М. вшановувався і в давн. Індії. Спочатку в давн. Ірані його зображали двополим, потім – богинею, яку Геродот співставляв з грецьк. Афродитою. Пізніше М. став чоловічим божеством. В зороастризмі і в маздеїзмі М. відігравав другорядну роль. В Зенд-Авесті він подається як один […]
(від грецьк. metropolites – букв. людина з головного міста) – вищий духовний сан у правосл. та деяких інших церквах. У церквах з патріаршою системою управління – другий після патріарха чин в церковній ієрархії. В православ’ї призначається патріархом і синодом. Філоненко Микола
знакова ситема з відповідними їй значеннями та інтерпретаціями, яка окреслює, схоплює проблемне поле релігії. Дослідження М.р. є пріоритетними для представників т.зв. аналітичної філософії релігії (Плантінга, Остін, Хейєр, Нільсен та ін.). Найбільш впливовими варіантами тлумачення М.р. є: логіко-позитивістське заперечення осмисленості останньої; теорії мовного акту, блику, теорія мовної гри. Зокрема, в контексті останньої, мова постає органічною складовою […]
допустима до вживання в богослужбовій практиці та чи ін. мова. Серед мов, які сакралізувалися християнством, були староєврейська, грецька і латинська, якими, нібито, було зроблено надпис на хресті-розп”ятті Ісуса Христа. Виходячи з того, що Бог посилає все “рівно на всіх”, солунські брати Кирило і Мефодій добилися впровадження в богослужбову практику Македонського наріччя старо-болгарської мови, що дістала […]
(1596 (1574) – 1647) – видатний діяч української церкви й культури 17 ст., богослов і мислитель. Освіту здобув, ймовірно, спочатку в школі Львівського братства, а потім у колегіях та університетах Франції, Голландії. В 1627 М. обирають архимандритом Києво-Печерської Лаври, в 1633 – митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси; на цій посаді він стає також екзархом […]
(від франц. moderne – сучасний) – осучаснення, оновлення релігійного феномена в цілому чи окремих його сторін у зв’язку із змінами в житті людства або певного народу, нації, держави. М.р. – спосіб та засіб пристосування цього комплексу до сучасності. Завжди взаємодіє з традиціоналізмом. Приклад М.р. продемонструвала Римсько-католицька церква у другій половині 20ст. Проголосивши політику аджорнаменто, вона […]