(грецьк. neophytos) – у християнстві – новонавернення у віру; щойно охрещенний послідовник вчення Христа; щойно висвячений у сан священик; щойно пострижений чернець. У широкому значенні – новонавернений до будь-якої релігії взагалі. Головащенко Сергій
реліг. течії, що виникають в рамках традиц. християнства з метою приведення його до вимог часу. З срд. 20 ст. християнська Європа і Америка зіткнулися з появою численних відгалужень загальнохристиянського, євангелістського характеру, як правило, від протестантських церков. Новоутворені церкви базуються на Біблії як основному віросповідному джерелі і на особі Ісуса Христа як центральній фігурі своїх реліг. […]
катол. догмат, згідно з яким Папа Римський, виступаючи з питанні віри і моралі з амвону (ex cathedra), тобто як пастор усіх християн, володіє непогрішимістю. За визнання цього догмату велась боротьба в католицизмі з 11 ст. Однак лише 1 Ватикан. сбор (1869-1870) його прийняв. З цим рішенням не погдились не тільки правосл. і протест. церкви, але […]
еванг. сказання про незвичайне, надприродне народження Ісуса Христа Дівою Марією від Св.Духа. Богородиця була проголошена Пречистою, “непорочною дівицею”, “чеснішою від херувимів і славнішою від серафимів”. Зачатий непочно, боголюдина Христос завдяки цьому виявився вільним від первородного гріха. Н.з.д. був прийнятий на ІІІ (Ефеському) Вселенському Соборі в 431. В 1854 папа Пій ІХ проголосив догмат про непорочне […]
монаший чин, заснований у вересні 1945 за благословенням владики Григорія Хомишина – ординарія Станіславської єпархії (Українська Греко-Католицька Церква). Покровителькою згромадження є Фатімська Божа Мати. Народження Згромадження сестер Н.С.М. – вияв духовних потреб частини населення заходноукраїнських областей України тяжких повоєнних часів. Мета Згромадження сестер Н.С.М. – згуртувати Христові обручниці під покровом Непорочного Серця Марії, щоб вони […]
(р.н. невід. – після 1113) – чернець Києво-Печерського монастиря, письменник і літописець. Ченцем став бл. 1074-78, згодом був висв’ячений у диякони. Автор житій, автор і складач літопису, проповідник. У творах і проповідях поряд з обгрунтуванням християнських ідей підкреслював самостійність Руси-України щодо Візантії, закликав князів боротися за єдність земель, був прихильником сильної великокнязівської влади. Один з […]
христ.-богословське вчення, що виникло в 5 ст. у Візантії. Його засновник Несторій – константинопольський патріарх, визнаючи Христа “предвічно народженою” від Бога людиною, вважав, що месією він став завдяки подоланню людських слабкостей та “натхненню Святого Духа”, а “Слово боже” (“логос”) перебувало в ньому лише у відносному поєднанні. Це послужило для Несторія підставою оголосити Марію не Богородицею, […]
один з керівних принципів інституту монастирів та чернецтва, що полягає у добровільній відмові від придбання (“стяжання”) власності (майна, земель тощо), створюючи умови для реалізації чернечого аскетизму. Вітчизняне чернецтво розуміло Н. і як духовне Н. – відречення від “світу і себе в світі”, від своєї волі і самого себе (П.Могила). Навколо проблеми Н. тривалий час точилася […]
реліг.-політич. рух кін. 15-першої пол. 16 ст., послідовники якого виступали проти “стяжання”, тобто придбання церквою земельних та майнових цінностей, оскільки це суперечить євангельським ідеалам. Виникло в середовищі ченців заволжських монастирів (“заволжськіх старців”). Вчення Н. знайшло своє ідейне обгрунтування в працях Ніла Сорського, Василіана Косого і старця Артемія, які закликали відмовитися від світу, земельних багатств, вести […]
вияв ворожості до іновірців, крайнє несприяття чужих реліг. парадигм, звичаїв, права на власне розуміння істини, реліг. практики. Н.р. може виявляти себе як на рівні віруючого, реліг. громади, конфесії, так і на рівні держави з панівною, офіційною релігією. Н.Р., як правило, супроводжує реліг. конфлікт, породжується багатьма причинами історичного, національного, соціально-політичного, релігійно-догматичного характеру. В основі Н.р. – […]
реліг.комплекси, які історично не успадковані від попередніх епох певним етносом, не притаманні його реліг. духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набули поширення в наслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини. Нетрадиційними для певних етносів можуть бути як світові релігії – традиційні для інших, так і нові реліг. утворення, які базуються на інотрадиційній основі. Нетрадиційними […]