термін, яким позначають первинну територіально-адміністративну одиницю церкви в християнстві (правосл., католиц.). Ознаками П. є наявність храму, молитовного будинку, штату служителів культу (причт), а також громади віруючих (мирян). Центр П. – парафіяльна (приходська) церква. Територіально П. визначається віруючими в межах одного або ж кількох населених пунктів, адміністративного району чи його частини. Очолює П. церковна рада, яку […]
(з грецьк. – присутність, пришестя) – 1) у платонівському вченні – присутність ідеї в окремому предметі; 2) в елліністичних віруваннях – присутність богів під час жертвенних трапез; 3) згідно з уявленнями ранньохрист. громад, швидке друге пришестя Ісуса Христа у величі його месіанської слави. У пізніші часи П. стає теологічним терміном, який означає есхатологічне повернення Христа […]
(від лат. passio – страждання, мука) – церковно-богослужбовий обряд, відомий, гол. чином, в Україні; встановлений київським митрополитом Петром Могилою. Здійснюється в монастирях і соборних церквах у п’ятниці перших чотирьох неділь великого посту на навечір’ї. Складається з читання євангелії про Страсті Господні. Обряд П. описаний у Цвітній Тріоді, написаній у 1702 при Києво-Печерському архимандриті Іосафі Кроковському. […]
прийнятий у христ. лексиконі термін для позначення рядових парафіян, мирян, котрі уподібнюються вівцям, що їх мають “пасти” духовні пастирі (пастухи), тобто священнослужителі. Останні, за вченням церкви, повинні опікуватися П., вказуючи їй шлях до спасіння. Філоненко Микола
нова богословська наука, яка виступає проти дегуманізації людини, що стала прорамовим феноменом таких систем, як комунізм, фашизм, крайній етатизм і ін. П.а. (її автором є український зарубіжний богослов Степан Ярмусь – Ред.) виступає проти залишків маніхейства в богослов’ї, яке, стверджуючи елемент душі/духу людини, уневажнює значення тілесного, інтелектуального, психологічного, також етнічного складника людської природи й не […]
один з розділів православного і католицького богослов’я, в якому обгрунтовується боговстановленність пастирського служіння та його необхідність у справі спасіння. П.б. формулює основні вимоги до священників як духовних наставників у церкві і поза нею. До числа цих вимог відносяться знання Біблії і Святих Переказів, уміння виховувати паству в дусі релігійного світорозуміння, вдосконалювати способи і прийоми богослужбової […]
(від лат. pastor – букв. пастир, пастух) – служитель церкви в протестантських церквах, які заперечують інститут священства. Філоненко Микола
свято свят християн, встановлене на честь “чудесного воскресіння розіп’ятого на хресті Ісуса Христа. Але корені П. слід шукати в давньо-іудейськ. віруваннях. Щорічно в період весняного отелення тварин євреї-тваринники, прагнучи заручитися покровительством духів пустелі, приносили їм в жертву перше народжене ягнятко. Звідси й пішла назва свята: пейсах – умилостивлення. З переходом євреїв до землеробства у них […]
зібрання правил і таблиць для вирахування дат святкування пасхи. Згідно установок Нікейського собору (325), пасху слід відзначати в першу неділю, що слідує за повним місяцем, який або співпадав з весняним рівноденством або ж наставав після нього. Не допускається її співпадіння з іудейською пасхою. Ряд церков (російська, болгарська, українська, сербська, єрусалимська та ін.) складають П. за […]
(лат. pater – батько) – священик у католицькій церкві. Назва відображає прагнення церковної ієрархії прищепити віруючим почуття синовнього послуху і реліг. смирення. Філоненко Микола
(від грецьк. pater – отець) – збірник коротких релігійно-повчальних оповідей про “отців”-монахів, їх аскетичне подвижницьке життя. Появу П. відносять до 4 ст. Використовувались у богослужбовій практиці, але набули поширення, гол. чином, як книги для релігійно-морального читання, виховання на взірцях праведного життя. Відомі Синайський, або Лимонар, Єрусалимський, Афонський та ін. П. Перший вітчизняний – Києво-Печерський патерик […]
пам’ятка літератури Руси-України, збірник праць про життя подвижників Києво-Печерського монастиря. Перші оповіді про заснування монастиря та життя його подвижників виникли в срд. 11 ст. Вони використані в К.П.П., але сама праця склалася пізніше. В її основі – листування Володимирського єпископа Симона і києво-печерського ченця Полікарпа, яке вони мали на початку 13 ст. Склад Патерика становить […]
(від грецьк. patriarches – праотець, родоначальник) – духовний сан верховних ієрархів у ряді християнськ. церков; глава автокефальної церкви у правосл.; в католиц. титул П. мають керівники окремих єпархій. На Україні сан П. мають предстоятелі Української православної церкви – Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Філоненко Микола
церковна область, що підлягає патріархові. Термін “П”. вживається також для позначення вищої влади окремих автокефальних православних церков. Філоненко Микола
(від грецьк. pater – батько, arche – влада, начало) – церква, керована патріархом. В середині 90-х рр. 20 ст. серед офіційно визнаних автокефальних помісних церков вселенського православ’я таких налічувалося 9. Філоненко Микола
(грецьк. patriarkhai, давньо-євр. abot – “батьки”) – у Старому Завіті: а) прабатьки усього людства (від Адама до Ноя); б) родначальники різних народів (потомки Ноя); в) прабатьки євреїв (Авраам, Ісак, Яків та його 12 синів). П.б. відрізнялися довголіттям; напр., Мафусаїл жив 969 років. Деякі з них виконвали функції “культурних героїв” – були родоначальниками землеробства та скотарства […]
система церковного врядування на чолі з патріархом. В Руській православній церкві встановлено в 1589. В 1721 було ліквідоване Петром І і замінене синодальною формою правління, відновлено Помісним собором 1917-1918 рр. Філоненко Микола
(від грецьк. patres – отці) – термін, яким визначають сукупність богословських, філософських та політико-соціологічних доктрин христ. мислителів 2-8 ст.ст., відомих як “отці церкви”. В початковий період (2-3 ст.ст.) П. виконувала в основному захисну роль, через що її ранніх представників називають апологетами. Юстин (ІІ ст.), Афінагор (пом.бл.177), Татіан (пом.бл.175), Тертуліан (бл.160 – після 220), обгрунтовуючи право […]