Просвіщення

ідеологія періоду становлення капіталізму. Характерною рисою П. було прагнення його представників до перебудови всіх сфер суспільного життя на засадах розуму, “вічної справедливості”, рівності й інших принципів, що грунтуються на невід’ємних “природних правах” людини. Просвітителі критикували феод. порядки, культуру феод. суспільства, вимагали встановлення нових суспільних порядків, виступали на захист народних мас, проти втручання церкви в політич. життя. Їх характеризує віра в людину, її розум. В цьому просвітителі продовжили гуманістич. традиції епохи Відродження. Ідеологи П. вважали, що головними засобами перетворення суспільного життя є, з одного боку, поширення передових ідей, знань, а з другого – покращення нравів. Особливості історич. розвитку кожної країни знайшли відображення в характері ідеології її просвітителів. Так, в англ. П. вільнодумство (Локк, Шефтсбері, Толланд, Коллінз та ін.) виражалося в основному у боротьбі за віротерпимість, релігія критикувалася з позиції деїзму. Франц. П., яке передувало бурж. революції кінця 18 ст., характеризувалося войовничим антиклерикалізмом (Вольтер, Монтеск’є), відкритою антирелігійною позицією (Ламетрі, Гельвецій, Гольбах, Дідро). Серед франц. просвітителів були й деїсти (Руссо), і бабувісти (Марешаль, Бабеф). В царській Росії П. в 19 ст. було представлене деїстично-матеріалістич. (Єртов, Лубкін та ін.) і матеріалістич.-атеїстич. (Якушин, Герцен, Чернишевський та ін.) напрямками. На Україні ідеї П. вперше були висловлені у творах М.Козачинського, Г.Конинського та ін. діячів Києво-Могилянської академії. Просвітителями були Г.Сковорода та Я.Козельський, М.Шашкевич і В.Каразін, Т.Шевченко, М.Драгоманов, С.Подолинський, І.Франко, Л.Українка. П. в Україні мало два свої різновиди. Перший – науково-освітній – репрезентували ідеологи дворянського просвітництва. Виражаючи інтереси міщан та ін. соціальних верств країни, зацікавлених в інтенсивному розвитку виробництва, науки і техніки, вони виступали з ідеєю поширення освіти, удосконалення людського розуму. Другий – етико-гуманістичний – вирішила діяльність просвітителів, які вважали, що шлях до людського щастя лежить через “моральну просвіту”, пізнання кожним свого “природного” покликання і моральне самовдосконалення. Останній різновид П. репрезентувала насамперед діяльність Г.С.Сковороди. Теоретч. джерелами, на яких виросло українське П., послужили ідеї, сформовані передовою суспільною думкою 17-перш. пол. 18 ст., насамперед просвітн. ідеї професорів Києво-Могилянської академії. Колодний Анатолій