Пустельництво

один з видів чернечого подвижництва, в якому реалізовувалася аскетична вимога зречення “миру”. П. виникло в християнському Єгипті стихійно близько 3 ст. і згодом вважалося доцільним лише після проходження ченцем певної підготовки в монастирі. Найбільш ревні прихильники благочестя добровільно обирали життя в пустелі, щоб мати можливість у віддаленні від мирських спокус і у відповідності до настанов отців аскетизму здійснювати подвиги самозречення заради особистого спасіння і пізнання Бога. Згідно Іоана Золотоустого, ченці “для того пішли в пустелю, щоб навчити і тебе ставитися з презирством до суєти мирської”. Климов Валерій